Цели и требования движения в первой половине 19 века

Рабочее движение  может пониматься двояко: в широком смысле,  рабочее движение  —социальные массовые движения  наёмных рабочих (пролетариат) и их семей в странах с  развивающейся  или развитой промышленностью с целью достиженияэмансипации  рабочего класса  или какого-либо конкретного улучшения условий жизни и труда, особенно путём борьбы за принятие законов, регулирующих трудовые отношения. к этому определению можно отнести также общественные беспорядки,  акции протеста, стихийные  забастовки  и др. неорганизованную деятельность как средство    илиполитической  борьбы с классомэксплуататоров  и обслуживающей его интересы властью.в более узком смысле,  рабочее движение  — это организационное рабочих с целью улучшения своего социального положения и завоевания политических прав. кроме рабочих, в рабочем движении могут участвовать представители высших классов и различные политические группы.

16 липня 1990 року Верховною Радою Української PCP була прийнята Деклара́ція про́ держа́вний сувереніте́т Украї́ни. Це була не перша декларація такого типу у СРСР.

11 березня 1990 року Литва проголосила свою незалежність від СРСР.

12 червня 1990 була прийнята Декларація про державний суверенітет РРФСР.

Перебуваючи під тиском суспільних настроїв, 16 липня 1990 р. на з'їзд КПУ прийняла резолюцію «Про державний суверенітет Української РСР». Оскільки більшість у Верховній Раді УРСР формально складали комуністи, того ж дня депутати Верховної Ради УРСР прийняли Декларацію на виконання резолюції з'їзду.

Проте Декларація про державний суверенітет України далеко випередила декларацію Росії та резолюцію КПУ. Це фактично була програма побудови незалежної держави.

Практично всі положення Декларації суперечили чинній на той час Конституції УРСР. Але заключним в Декларації стало положення про те, що принципи Декларації про суверенітет України будуть використані для укладення нового союзного договору.