ів
Будь ласка до ть в мене завтра контрольний твір
Твір на тему : "Мої над сонетами Шекспіра"​

Сонети — це ключ, котрим Шекспір відкрив своє серце". Гм! Хоч це й не входить у правила написання твору, хочу зразу не погодитись із висловом У. Вордсворта. Сонети Шекспіра були, є і залишаються великою таїною поета — його серця, його кохання, його життя. І таїна ця не тільки в тому, кому були присвячені безсмертні поетичні рядки, хто ця "смаглява леді" і "юнак блакитноокий". Можливо, і знайдуть вчені справжніх прототипів — адже чим далі від епохи, тим ше це встановити (іронізую, вибачте). Але таїна в тому, чому сонети Шекспіра приваблюють нас, людей XXI століття? Значить, про справжнє, чисте, загальнолюдське писав творець, коли і зараз це так хвилює. Значить, зумів прокласти стежинку від свого до нашого серця.

одного літнього дня весь час йшов дощ, точніше була злива з вітром, громом та блискавкою. у нас удома вимкнули струм, тож не працювали ані комп’ютер, ані телевізор, навіть музику не можна було слухати, ще й довелося вимкнути мобільний телефон. я був сам дома, і мені стало сумно, бо я не міг просто поговорити з кимось. мій настрій зіпсувався вкрай. у кімнаті було темно через дощ, і навіть книжку не можна було читати…

я підійшов до вікна, за яким лютувала буря. яким   яскравим стає листя, обмите дощовою водою! а от квіти в саду зовсім не бояться зливи – вони хиляться від вітру, який тріпає їхні красиві бутони, але з радістю п’ють свіжу вологу. величезні краплі радісно вдаряються об землю, створюючи бульбашки, а вздовж дому вже течуть річки…

поступово гроза минула, вітер вщух, а дощ усе не закінчувався. тоді я відкрив кватирку і вслухався в його рівномірний шум. мені подобається звук дощу, він є розслабитися й відпочити. звук різниться залежно від того, куди краплі. дощ ніжно шелестить по листю дерев, настирливо стукає в металеві дахи, весело дзвенить об калюжі. той літній дощ поступово вщухав, а я все не міг відірватися від вікна…

потім увечері вийшло сонце, швидко підсушило асфальт. дощ змив пил з доріг, напоїв рослини життєдайною вологою, освіжив повітря. мені спостерігати за тим, що відбувається в природі. я більше не відчував себе самотньо в той день, бо в мене з’явився новий добрий знайомий – літній дощ.