Як ми маємо відповідати тим, хто несправедливо завдає нам болю?

      пропоную так схарактеризувати образ марусі богуславки:       маруся – дівчина-полонянка, що вже не перший рік живе у туреччині:   «дівка-бранка, маруся, попівна богуславка».  незважаючи на те, що вона вже «потурчилась, побусурменилась», вона не забуває рідну бтьківщину. маруся згадує про велике і значне для українців свято – великдень, та саме у цей день визволяє усіх українських невільників. у дівчини добра душа, вона не пройшла повз чужого горя та радить скоріше тікати: «ой, козаки, ви, біднії невольники!   кажу я вам, добре дбайте, в городи християнські утікайте». маруся зберігає пам’ять про батьків та рідну землю, проте каже, що назад вже ніколи не повернеться. у цьому і полягає її трагедія. отже, ставши дружиною турецького хана, дівчина намагається зберігати у своєму серці любов до батьківщини та проявляє свої найкращі якості, своєму народові на чужині.