Біблія священа книга мудроств тисячоліття.​

В повісті "Тіні забутих предків" Михайло Коцюбинський не тільки відобразив чарівну красу Карпат, а й передав особливості світосприйняття гуцулів, відтворив їх побут, повір'я, звичаї. В цьому творі тісно переплелися два світи — міфічний і реальній, між ними неможливо провести межу, як і неможливо сказати, де б цій повісті закінчується реальне і починається вигадане. Кохання головних героїв — Івана і Марічки — зароджується і розвивається на тлі природи, з якою вони нерозривно пов'язані. Природа виступає своєрідним персонажем твору, що діє, сприяє розвиткові сюжету, відображає внутрішні стани героїв. Її сили розкриваються через світосприйняття Івана й Марічки, що мали здатність відчувати життя гір, зливатися з ним. Своїми піснями Марічка засіяла всі гори. Музику лісу чув Іван. Природа для героїв — жива істота, що може радіти і сумувати, допомагати і завдавати шкоду Велику увагу приділено автором відображенню міфологічних уявлень гуцулів про надприродні сили. Гуцули вірять, що навколо них повно злих духів, що заповнюють вони "скелі, ліси, провалля, хати й загоди та чекають на християнина". Тому і дотримуються вони звичаїв своїх предків: ворожать, збирають "помічне зілля" і замовляють — тільки так можна уникнути шкоди. Всі свої справи гуцули відбувають серйозно, вважають, що кожне діло має свою таїну. В горах, коли чаклував ватаг над сиром, ніхто не повинен був дивитися на молоко. Чаклування й задобрення злих сил надавали людині впевненості в тому, що її обминатиме лихо. Особливо ласкаво в повісті відображено повір'я, пов'язані зі Святим вечером. Крім арідника, чугайстра, лісовиків, нявок, русалок надприродньою силою володіють і люди: мольфар Юра, Палата, баба Химка. Вірили люди, що Химка "вечорами перекидалась в білого пса, "повзла вужем або котилась горбами прозорим клубком", що в руках "земного бога" Юри були життя і смерть людини і тварин. Ворожбитами і відьмами в гуцулів могли бути звичайні люди. Живучи невіддільно від природи, людина повинна підкорятися законам природи.  В повісті "Тіні забутих предків" незримо сплітаються дійсність і вигадка, реальне з фантастичним. Людина і природа перебувають у повній гармонії, чого, на жаль, не відчувається в сучасному світі.