rodion905

15.07.2020 20:26

Литература

Есть ответ 👍

Та, ой, як крикнув же козак сірко
та, ой, як крикнув же та козак сірко,
та, ой, на своїх же, гей, козаченьків:
«та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці,
та збирайтеся до хана у гості! »
та туман поле покриває,
гей, та сірко із січі та виїжджає.
гей, та ми думали, та ми ж думали,
що то орли та із січі вилітали, —
аж то вiйсько та славне запорозьке
та на кримський шлях із січі виїжджало.
та ми ж думали, ой, та ми ж думали,
та що сизий орел по степу літає, —
аж то сірко на конику виїжджає.
гей, ми ж думали, ой, та ми ж думали,
та що над степом та сонечко сяє, —
аж то вiйсько та славне запорозьке
та на вороних конях у степу виграває.
та ми думали, ой, та ми ж думали,
що то місяць в степу, ой, зіходжає, —
аж то козак сірко, та козак же сірко
на битому шляху на татар оступає.
де тут персоніфікація і художній паралелізм? ​