Все работы на земле феодала своими орудия и труда назывались: ​

Борімося за чистоту нашого міста забруднення навколишнього середовища є дуже болючою проблемою сучасного суспільства. на жаль, пересічні громадяни майже не можуть вплинути на забруднення природи промисловими ві, але є проблема, яку люди великою мірою створюють самі: засміченя міст, сіл та популярних місць відпочинку. люди, що вважають себе вихованими та цивілізованими, часто поводяться як неандертальці, що викидали мамонтячі кістки просто біля печери. чому вони так роблять? відповідь на це дали два американських соціолога ще у 1980-х роках. вони сформулювали і опублікували так звану "теорію розбитих вікон". коротко кажучи, багато людей починають поводитися погано, якщо бачать, що таке вже зроблено кимось іншим - наприклад, якщо в будинку є розбите вікно і скло не вставити, то доволі скоро розбиті будуть всі вікна. тобто якщо на вулиці лежить сміття, люди вважають нормальним кинути своє сміття туди ж, хоча, якщо було б чисто, багато з них донесли б свій папірець до урни або смітника. що ж з цим можна зробити? на мій погляд, єдиний можливий вихід - це не поводитися як свиня самому. ніколи, за будь-яких обставин не смітити і прибирати за собою, навіть якщо всюди лежить сміття та багато хто поводяться як свині. просто не смітити, бо ти людина, а не свиня і не хочеш нею бути. ми не можемо прибирати завжди і за всіма, ми не можемо хапати за руку кожного, хто викидає сміття де не можна - це просто фізично неможливо. але не брати у цьому участь, приклад іншим - це ми можемо. тому давайте залишатися людьми, і свиней на наших вулицях поменшає.

Дубровский был тот ещё гад! это, конечно, для ментов. а для простого народа он был герой. он бегал по лесам и караулил, кто зазевается. тогда набрасывался на него и грабил. все карманы заставлял выворачивать, забирал мелочь и мобильники. у него было большое войско, человек 20. богатство они делили между собой поровну, дубровскому половину, потому что главный бандит. в него влюбилась какая-то машка, дочь хромого тимохи, которому дубровский подарил 2 поросёнка, так они уже свадьбу хотели сыграть, но началась вторая мировая война и тех поросят забрали деникинцы, а машку поставили поварихой. и всё, пути их разошлись. однажды дубровский поспорил с каким-то архипом, что попадёт стрелой в яблоко, которое поставили на башку сервантесу. севантес-это такой дон на кляче и с копьём. зарядили они свои луки и стали стрелять по яблоку. дубровский попал в яблочко, а архип в задницу осла, на котором сидел слуга сервантеса чигивара. осёл испугался и побежал, сломя голову, через степи кузыл-кума прямо в логово чингиз-хана. но не добежал, потому что устал и тогда он стал щипать колючки. а чигивара давно упал с того осла и больше не вставал, потому что умер от страха. дубровский был хорошим человеком, он раздавал беднякам деньги и машины, не говоря уж о коровах и всякой другой дряни. все его боготворили и кланялись ему в ноги, вот он какой был, сволочь! даже троекуров, денщик егоный, говорил про него: » ах ты каналья, ах ты сукин сын! ». вот такая у него была характеристика, только жалованья за это ему не платили и он был вынужден зарабатывать бандитом на большой дороге. хороший был человек, не вредный.. но опасный. так и сгинул в лесу, а золото его до сих пор ищут. то на псковщине, то на дне байкала, но никак не могут найти, бедняги.