Коли відбулося закриття китаю до європи​

в першу чергу ми повинні відповісти не чому китай відрізнявся від європи, а чому китай у 1800 р. відрізнявся від китаю у 1300 р. маючи дві крайні точки зору (за першою, відсталість китайської техніки пояснювалась неприязню до маніпулювання природою та її експлуатації; на думку прихильників другої, китай і захід нічим не відрізнялись один від одного), можна вибрати проміжний компромісний варіант. різниця між китайською та європейською цивілізаціями була питанням ступеня, посилившись після 1400 р., коли ставлення європи до матеріального світу стало набувати все більш утилітарного характеру. обидві цивілізації вірили в право експлуатувати природу для задоволення матеріальних потреб людей і поліпшення людської долі тією мірою, якою це можливо. проте в історії техніки ми бачимо не тільки використання наявних можливостей, але і їх створення. у цьому сенсі агресивність заходу і його віра в необмежений і неконтрольований прогрес суттєво відрізнялись від більш помірних східних поглядів. в есе «історичне коріння нашої екологічної кризи» лінн вайт однозначно покладає відповідальність за екологічну кризу на західну релігію. китайцям не була властива віра в бога, який схвалює безжальну експлуатацію природних ресурсів. навпаки, китайська (в першу чергу даоська) натуральна філософія намагалась знайти рівновагу між людством і його фізичним . у китаї не взяло гору ні підкорення людини непереборним силам природи, ні її безумовне панування над природою відповідно до західного антропоцентричного світогляду. ідеалом вважався стабільний стан з переважанням гармонійних відносин співробітництва між природою і людьми. щоб використовувати природу, вимагалось йти з нею в ногу. всю історію китаю пронизує усвідомлення того, що людина є частиною набагато більшого організму.

навіть виражена в такій скоригованій формі, не такій радикальній, як точка зору фен ю лана, роль натуральної філософії в історії техніки піддавалась сумніву. можливо, справа в тому, що близько 1400 р. ставлення китайців до природи поступово почало змінюватись. деякі дослідники вважають, що поширення «стерильної традиціоналістської версії неоконфуціанства» могло призвести до того, що на зміну енергії, властивої епохам тан і сун, прийшли інтроспективна культура і політична летаргія, які відбились в багатьох сферах науки і техніки.

видатним представником цієї школи був ван ян мін, філософ xvi ст., який вчив, що природа — це лише зліпок з людського розуму і що за межами розуму немає ніяких принципів чи законів. якби така теорія отримала широке визнання, вона могла б пояснити занепад китайської науки, хоча ван ян мін також навчав, що знання, не вживані на практиці, безглузді. в будь-якому разі метафізичний ідеалізм ніколи не домінував у китайському мисленні і навряд чи здатний пояснити уповільнення технічного розвитку в китаї після закінчення середніх віків.