Есе: іван мазепа герой чи зрадник ? ​

для шведів полтавська битва - це карл хіі, для росіян – петро і, а для українців – іван мазепа. і не дивно, що постать останнього викликає стільки суперечок. адже, росія довгий час вперто доводила нам, що він зрадник і ганьбить "великий руський народ", і ми, українці, забули, який неоціненний вклад зробив наш гетьман для формування незалежної держави.

мало хто знає, що петро і довгий час дружив із мазепою, радився із ним як із дорослішим і освіченішим політиком. та ось подяка московського царя – залучившись підтримкою свого радника, він таємно вирішує ліквідувати політичну автономію україни і віддати правобережжя речі посполитій (нині – польща). саме тому мазепа, який попри все прагнув здобути для українців незалежність, веде переговори із шведським головнокомандуючим про формування україно-шведського союзу.

у жовтні 1708 року шведи вступають на українські землі із наміром через харків і курськ почати наступ на москву. серйозною перешкодою стало місто полтава - його захищали 4,3-тисячний російський гарнізон на чолі з полковником келіним і 2,6 тисяч місцевих мешканців.

такий перебіг подій змусив мазепу відкрито перейти на бік шведського короля і об'єднати сили для ведення війни із московією. слід зазначити, що не всі козаки погодились із рішенням гетьмана; частина з них, очолювана іваном скоропадським, не зрадила царя і продовжувала бій тепер вже проти карла хіі і івана мазепи.

не все в україно-шведського союзу склалося добре. ряд невдач призвели до поразки на полтавському полі. 8 липня (27 червня) 1709 року московиті здобули перемогу, а разом з нею – панівне становище в європі, що їм його віддали шведи. перше, що зробив російський цар, як тільки відчув смак перемоги – оголосив мазепу зрадником. гетьман залишався ним навіть після смерті – радянський союз активно пропагував цю ідею щодо мазепи, і слід віддати йому належне – навіть українці в неї повірили.

росія і досі вважає видатного українського гетьмана ворогом, забуваючи про причини цієї мазепівської "зради". любов до свого народу і своєї держави – ось що рухало ним у цій війні, і для нас це величезного значення вчинок.