Розкрийте смисл теорії раскольникова​

у своєму соціальному, психологічному і філософському романі “злочин і кара”, написаному в 1866 році, федір михайлович достоєвський відтворив життя росії в 60-ті роки xix століття, коли країна переживала потужні соціальні зрушення і зміни.

різкій критиці достоєвський піддає буржуазну
цивілізацію, яка породжує не тільки видиме зло, але й те гірше, нелюдське, що таїться в глибині людської свідомості.

головним героєм роману є родіон раскольников, колишній студент, який живе в глибокій убогості без будь-якої надії на якесь поліпшення свого становища. але, незважаючи на те що
раскольников є всього лише “маленькою людиною”, він – яскрава індивідуальність. він розумний, наділений видатними здібностями, схильний до самоаналізу, любить ближніх.

але злидні, з якої вже не здатний піднятися чоловік, кімната, схожа на труну, постійні крики і стогони людей – все це
спричинило за собою народження теорії раскольникова.

він розумів: для того, щоб змінити своє життя, долю матері і сестри, треба змінити весь існуючий порядок речей. у ньому народжується почуття протесту, і він повстає проти всього світу в поодинці, за своєю, їм самим виробленої програмі.

аналізуючи причини існуючого у світі несправедливого порядку речей, раскольников приходить до висновку, що на світі існує два розряди людей: “матеріал”, придатний лише для відтворення собі подібних, і генії, такі як магомет і наполеон, які мають право жертвувати заради своїх інтересів
життями інших людей, не зупиняючись при необхідності і перед злочинами.

для того щоб позбавити світ від несправедливості і довести собі, що він не “тварюка тремтяча”, раскольников йде на вбивство баби-процентщіци. він одержимий ідеєю загального блага. бажаючи зробити світ кращим, він стає
вбивцею і несе покарання за вчинений злочин. життя підносить йому урок, який полягає в моральних муках, які він випробовує після здійснення вбивства. достоєвський досліджує свідомість і підсвідомість героя. підсвідомість підказує героєві, що він убив не стару, а себе, свою душу. для цього письменник
вводить у текст роману сни і бачення героя.

вчинене зло нікому не принесло користі. після скоєння злочину герой постійно піддається і хвороби фізичної: він часто впадає в забуття, його лихоманить. він ослаблений, часом не може навіть піднятися з ліжка. він уже й сам усвідомлює, що даремно
запевнив себе у вищій доцільності та виправданості свого “експерименту”. у цей момент він вирішується відкрити свою таємницю сонечці мармеладової, яка також є злочинницею, що порушила моральний закон, занапастив свою душу. саме соня, її жертовність, милосердя, смиренність, покірність долі зіграли
провідну роль у розвінчанні теорії раскольникова. він усвідомлює, що його експеримент ні до чого не привів: він не реалізував себе як надлюдина.

започаткована їм проба довела, що наполеон і месія в одній особі несумісні, що тиран і благодійник роду людського непоєднувані в одній особі. його
спроба світ до справедливості і довести собі своє високе призначення в світі людей терпить крах. при цьому терпить крах і теорія раскольникова. усвідомивши неправильність своїх суджень, він зізнається у вбивстві і отримає справедливе покарання, яке з’явиться для нього звільненням від моральних мук.

родіон раскольников, усвідомивши згубність своєї теорії, її антилюдську, антигуманну сутність, відроджується до нового життя – “втім, – каже достоєвський, – це вже зовсім інша історія”.

таким чином, письменник у своєму романі проводить думку, що злочин, яку б благородну мету воно не
переслідувало, неприпустимо в людському суспільстві, що теорія, спрямована на знищення навіть однієї людини, не має право на існування.