Лист миколці з оповідання м.вінграновського "первінка"

Нещодавно я прочитав оповідання миколи вінграновського "первінка". цей твір вражає майстерним змалюванням післявоєнної розрухи. у ньому також йдеться про патріотизм і душевну щирість післявоєнного люду.  ішли останні місяці війни. у напівзгорілій хаті жила селянська родина, яка складалася з жінки марії та трьох її дітей. найстаршому йшов дванадцятий рік. злидні були страшні, але марії вдалося назбирати грошей, щоб купити корову. сама вона хвора, чоловік, звичайно, на фронті. кому ж доручити цю важливу справу? мати вважала свого старшого, миколку, уже дорослим, бо за часів війни підлітки взяли на свої плечі частину тягаря селянських справ. і дійсно, миколка поводився на базарі, як дорослий: не квапився, обдивлявся товар по-хазяйськи. на жаль, коштували корови вдвічі більше, ніж було в хлопця грошей. усе ж таки хлопцеві вдалося вибрати за помірну суму корівку, яка хиталася од вітру й світила ребрами, і вим'я під нею було, як маленьке яблучко. на прикладі тітоньки, яка продавала цю поганеньку корівку, письменник показав, що злидні, розруха та голод зробили життя людини просто нестерпним. на тіточці не було теплого одягу — лише благенький піджачок з короткими рукавами, на одній нозі в неї був чунь, а на іншій — калоша, прив'язана шматком кабеля. зрозуміло, що корову вона продавала лише тому, що нічим було цю худобу годувати. господиня любила свою корову, піклувалася, щоб її добре доглядали. аж ось миколка з коровою первінкою вже пішов, а тіточка все стояла на тім самім місці й витирала очі змерзлою рукою.  тепер у житті марії та її дітей стануться зміни на краще. хлопчик дуже радів первінці. коли дорогою треба було підгодувати корову, миколка безстрашно поліз шукати травички під остовом німецького танка. цей епізод характеризує хлопця як відповідальну, сміливу та рішучу людину.  оповідання "первінка" сповнене величезної любові письменника до простих трударів, до тих, хто заради свободи вітчизни жертвував усім, навіть власним життям. твір вчить сучасних дітей бути відповідальними, небайдужими, чесними. кожним своїм рядком микола вінграновський виховує в дітях любов і шану до минулого рідної батьківщини. 

бути допитливим -дуже добре,але треба з обережністю ставитись до нового та недослідженного