Учому спостерігаєтся ускладнення будови багатоклітинних водоростей

Процеси життєдіяльності водоростей також будуть мати певні особливості, що відрізнятимуть їх від вищих рослин.живлення.  більшість водоростей живляться  фотоавтотрофно.  вони містять у клітинах пігменти, які здійснюють фотосинтез з виділенням молекулярного кисню. багато водоростей здатні в певних умовах переходити на гетеротрофне живлення або поєднувати його з фотосинтезом (міксотрофний тип живлення). до таких відносяться види хлорели, хламідомонади, навікули тощо. ще однією особливістю живлення водоростей є їхня здатність засвоювати нітроген, сульфур, фосфор, калій та інші хімічні елементи у вигляді йонів мінеральних солей. ці елементи поглинаються всією поверхнею тіла водоростей із води і використовуються для синтезу амінокислот, білків, нуклеїнових кислот, ферментів, тому їх наявність у воді досить суттєво впливає на кількісний склад багатьох видів водоростей.дихання.  за типом дихання водорості є аеробами, тому що використовують для розщеплення органічних речовин кисень, розчинений у воді.транспортування речовин  в одноклітинних водоростей відбувається за руху цитоплазми, а в колоніальних і багатоклітинних міжклітинне транспортування здійснюється за плазмодесм.розмноження.  для водоростей характерні всі типи розмноження: вегетативне, нестатеве і статеве.  вегетативне розмноження  відбувається в колоніальних розпадом колоній, у багатоклітинних – частинами слані або утворенням спеціалізованих органів (наприклад, бульбочок у харових водоростей).  нестатеве розмноження  здійснюється за рухливих зооспор або нерухливих апланоспор, які утворюються всередині клітин або в особливих органах-спорангіях. статеве розмноження проходить за участю гаплоїдних гамет, які утворюються в одноклітинних органах-гаметангіях: яйцеклітини – в оогоніях, сперматозоони – в антеридіях. у водоростей є досить різноманітні способи статевого розмноження:   ізогамія  – за гамет, однакових за формою та розмірами;   анізогамія –  за гамет, різниих за формою та розмірами;   оогамія –  за великої нерухливої жіночої і рухливої малої чоловічої гамет. окрім того, у зелених водоростей кон'югат наявний статевий процес, який відсутній у вищих рослин. це  кон'югація, яка полягає у злитті вмісту двох вегетативних клітин, які на цей час функціонують як гамети. після злиття гамет утворюється зигота, з якої розвивається нова особина або утворюються зооспори, які проростають у нові особини. у більшості видів водоростей спостерігається чергування нестатевого і статевого розмноження, але є і окремі види, які мають лише статеве або лише нестатеве. наприклад, одноклітинна зелена водорість хлорела розмножується лише нестатевим шляхом, а морська зелена водорість ацетабулярія – лише статевим.рух.  водорості можуть вести прикріплений, пасивний або активний спосіб життя. прикріпленість до субстрату може здійснюватися за особливих виростів нижньої частини тіла –  ризоїдів(наприклад, у бурих водоростей) або клейкого слизу (діатомові водорості). більшість водоростей живуть пасивно в товщі води. для того, щоб утримуватися при поверхні і не опускатися в темні глибини, у цих водоростей є різні пристосування: одні накопичують краплинки олії, які збільшують їхню плавучість, клітинні стінки інших утворюють різноманітні вирости, які відіграють роль парашутів тощо. майже всі водорості, за винятком червоних, можуть утворювати рухливі клітини, які активно переміщуються у воді. вільний активний рух характерний для гамет, зооспор, водоростей, які мають органели руху – джгутики.подразливість.  основною формою подразливості у водоростей є  тропізми.  але в одноклітинних водоростей, які мають органели руху, спостерігаються і таксиси, що є характерною ознакою тваринних організмів.  таксиси –  це рухові реакції, які обумовлюють переміщення всієї клітини чи всього організму у відповідь на вплив того чи іншого чинника. залежно від напрямку руху та дії зовнішнього стимулу таксиси у водоростей поділяють на позитивні й негативні, фото-, хемотаксиси тощо. прикладом позитивного фототаксису є рух евглени в бік освітлення, під час аеротаксису рухливі одноклітинні водорості направляються в бік кисню.  отже, найхарактерніші особливості життєдіяльності водоростей пов'язані із живленням, розмноженням, рухом та подразливістю. 

овечка долли прославилась тем, что стала первым млекопитающим, клонированным переносу ядра. долли прожила с 1996 по 2003 год. ее клонированием занимался ян вилмут и кейт кэмпбелл из эдинбурга, (шотландия) в рослинском институте. поскольку клетки, которые были использованы для создания долли, были взяты из молочной железы, они дали овечке имя в честь певицы долли партон.

факты о клонированиихотя долли была первым млекопитающим, клонированным использованию взрослых клеток, ученым уже приходилось клонировать растения, земноводных и коров с использованием эмбриональных клеток. даже однояйцовые близнецы считаются эмбриональными клонами. на самом деле, ученые, создавшие долли клонировали двух других овец, меган и мораг, из эмбриональных клеток за год до долли.

клонирование23 февраля 1997 года, известие о рождении овечки долли, первом млекопитающем клонированным из взрослой клетки облетело весь мир. на самом деле она родилась 5 июля 1996 года, но прославилась спустя семь месяцев, 23 февраля 1997 года, когда исследователи из рослинского института в эдинбурге (шотландия) во главе с яном вилмутом, публично представили и показали результаты переноса ядра от донора взрослой клетки в неоплодотворенную яйцеклетку без ядра, которая затем была введена овце-носителю.

ученые из рослинского института пытались клонировать овцу из взрослых клеток 277 раз, и долли была их единственным успехом. беря ядро овцы финн дорсет, ученые изменили программирование донорских клеток, с целью сохранить и остановить их рост. затем они ввели клетки в яйцеклетку без ядра. тогда они использовали электричество для слияния клеток. через неделю после оплодотворения яйцеклетки они ввели ее в суррогатную мать.

жизньдолли провела всю свою жизнь в рослинскои институте под наблюдением научных. за это время она успела родить шесть барашков. все ягнята считались нормальными овцами. через 5 лет у долли начались проблемы при ходьбе. ей был поставлен диагноз  — артрит и ученые предписали ей противовоспалительные препараты.

смертьученые из рослинского института решили усыпить долли в 2003 году, после того как ей был поставлен диагноз  — прогрессирующее заболевание легких. смерть в возрасте шести лет является ранней для овец, и эксперты обвинили процесс клонирования в преждевременной смерти. тем не менее, ученые из рослинского института считают, что эта процедура не виновна в ее смерти. хотя исследования показали, поскольку донорские клетки были взяты из 6-летней овцы, то днк долли была «старше», чем у новорожденного ягненка. средняя овца живут около 12 лет.