Напишите мысли на тему "проза й поезія пізньго романтизму, та переходу реалізму 19 століття"

століття

у кожну мистецьку добу поряд із основним, панівним напрямом або стилем існують інші, ідні: старі, що поступово згасають, і нові, які набирають сили. у світовій літературі та культурі середини хіх ст. також склалася ситуація «естетичного двовладдя», коли на літературному олімпі перебував не один, а одразу два провідні напрями — романтизм і реалізм. саме в цей час і відбувався поступовий перехід пальми першості від романтизму до реалізму.

тож, хоча романтизм і реалізм є двома етапами художнього процесу хіх ст., їх не можна розглядати лише послідовно та окремо один від одного: мовляв, у ту саму мить, коли закінчився романтизм, відразу почався реалізм. насправді і романтизм, і реалізм народжені в хіх ст. новою історичною та естетичною ситуацією. іноді вони йшли послідовно, іноді — паралельно, а іноді й взаємно переплітались. реалізм, особливо на початку, аж ніяк не відкидав художніх відкриттів романтизму. наприклад, письменники-реалісти не змогли б бути такими переконливо точними в описах часу й місця дії, якби не спиралися на відкриття романтизму: місцевий колорит та історизм як художній принцип. водночас історизм і місцевий колорит реалістів відрізнялися від романтичного місцевого та історичного колориту: якщо романтики обожнювали й підкреслювали несхожість, унікальність, винятковість якихось явищ і фактів, то реалісти, навпаки, в усьому несхожому, неповторному, особливому шукали якраз щось схоже, спільне, типове.

для реалістів (як свого часу для романтиків) принципово важливою була як достеменність і точність деталей, так і вірогідність «обличчя епохи» загалом. ось тут реалістам і став у пригоді художній досвід романтиків. адже характер, вчинки та й, зрештою, долі персонажів у реалістичній літературі мали бути чітко вмотивованими (науковці кажуть «детермінованими»), зумовленими реальною історичною ситуацією, обставинами життя, походженням героя

отже, реалізм зародився якщо не в надрах, то поруч із романтизмом, і на певному етапі вони «співіснували». при цьому багато відомих письменників (оноре де , чарльз діккенс, микола гоголь, олександр пушкін, тарас шевченко та і які згодом стали тяжіти до реалізму, починали свою творчість під сильним впливом романтизму, отримавши водночас гарний «мистецький вишкіл».

а іноді бувало й навпаки: письменники-романтики вирішували нагальні проблеми реального життя суто «романтичними засобами»: створюючи вигадані, уявні світи, критикували реальні суспільні вади, використовуючи у своїх творах казкові й фантастичні елементи, романтичну іронію та гротеск тощо.

звісно, питома вага специфічних художніх засобів і проблем у творчості конкретного письменника була пов’язана з тим, до якої з-поміж течій літератури романтизму він тяжів: чи до народно-фольклорної (як брати грімм або м. гоголь у ранній період творчості); чи до вальтерскоттівської (історичні романи в. скотта, «тарас бульба» м. гоголя, «чорна рада» п. куліша та ін.); до байронівської (дж. г. байрон, г. гайне, а. міцкевич, о. пушкін, м. лермонтов) або ж до гротесково-фантастичної.

может пОчта?

атау с. почта

ілік с. почтаның

барыс с. почтаға

табыс с. почтаны

жатыс с. почтада

шығыс с. почтадан

көмектес с. почтамен