40 ! твір на тему: гуманістичний пафос на новаторський характер поезії і.франка.

оезія.

    франко віддав поетичній творчості понад сорок років. його поезія вражає тематичним і жанровим розмаїттям. поряд з громадянсько-політичними творами в ній мирно сусідують м'які, сердечні ідилії, зворушлива інтимна лірика. він є автором чудових віршів, ліро-епічних поем, гумористично-сатиричних творів, яскравих своєю предметною образністю побутових малюнків («образків»), глибоких філософських притч та легенд.

франко намагався сказати нове слово про різні сторони складної галицької дійсності й відгукнутися на загальнолюдські проблеми, зокрема через власну інтерпретацію світових сюжетів — біблійних, давньоіндійських, давньо-вавилонських, середньовічних. максим рильський відзначав й інтенсивні пошуки нашого поета на шляху втілення власних задумів у різноманітну віршову форму. у франка знаходимо такі усталені строфічні побудови, як терцина, секстина, октава, тріолет, сонет, і водночас стилізацію під народні пісні, а також тонкі верлібри.

франкова поезія — це друге найвизначніше явище після шевченкового «кобзаря» в українській літературі.

«кайдашева сiм’я» образ омелька кайдаша омелько кайдаш – звичайний селянин. тяжка праця, панщина підірвали його здоров’я та сили. у нього «здорові жилаві руки, широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця».омелько дуже працьовитий, ніколи не сидів без діла, щось завжди майстрував, лагодив. від своїх синів він також вимагав працьовитості. але кайдаш любив випити- це, мабуть, було його найбільшою вадою. тяжке життя зробило його нервовим та забобонним. після одруження синів, він поступово втрачає батьківську владу над ними, а карпо навіть підіймає на старого руку. кайдаш спився до божевілля та втопився, хоча все життя боявся саме такої смерті. «кайдашева сiм’я» образ марусі кайдашихи маруся кайдашиха — дружина омелька, мала двох синів. мотря – «робоча та проворна, та трохи куслива, як мухи в спасівку». «має серце з перцем». вона сварлива, бездушна жінка. маруся гарно готувала і замолоду служила у панів покоївкою, від них і сама «набралась трохи панства». кайдашиха з погордою ставиться до бідніших від себе, любить вихвалятись. позитивні риси її характеру — це те, що вона працьовита, дбайлива хазяйка, любляча мати і бабуся. але приватна власність, жадоба до землі зробила її жорстокою, жадібною. це призводило до частих сварок і розладів у сім’ї, і, навіть, бійок. омелько і маруся кайдаші – працьовиті, своїх дітей вони теж виховали працьовитими, але ті вже не хочуть коритися батькам — і в цьому одна з проблем батьків і дітей у цій родині. «кайдашева сiм’я» образ карпа карпо – старший син о.кайдаша та м.кайдашихи. карпо був грубий, неласкавий, сердитий, мовчазний. карпо – енергійний, суворий, впертий. про горб «… цілий куток їздить через гору, а я буду її розкопувать. як хтось почне, то й я копирсну заступом скільки там разів». «його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались.» на селі його обрали десятським. «кайдашева сiм’я» образ лавріна лаврін – молодший син у сім’ї кайдашів. лаврін — лагідний, м’який, жартівливий, дотепний, веселий. у нього приваблива зовнішність: «лаврінове молоде довгасте лице було рум’яне, веселі, сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво». він у всьому бачить хороше, добре, шанує людей, захоплюється красою природи, має ліричну душу і грає на сопілці. але, нажаль, зрештою і лаврін стає егоїстом. «кайдашева сiм’я» образ мотрі образ мотрі — один з найдовершеніших образів повісті. мотря — дружина карпа. дівчина була із заможної родини, але добра і не вихвалялася на селі. узявши шлюб, поринула у тяжкі будні. зла свекруха звалила на неї всю хатню роботу. щоденна гризня зробила мотрю злою, сварливою жінкою. а лютість її не мала меж. виколола свекрусі око та не переймалась, а раділа цьому. «кайдашева сiм’я» образ мелашки мелашка – щира і тиха. мелашка – щира, тиха, спокійна, лагідна, чутлива, з бідної сім’ї. вона тяжко переживала безладдя в родині. та поступово і мелашка втягується в сварки й бійки. загалом, кайдаші і їх дружини — індивідуалісти, які живуть своїми егоїстичними інтересами. вони втратили почуття гідності та поваги. баба палажка – «ідеолог», «з’їла двадцять пасок у києві», знає замовляння: «пом’яни, господи, раба божого омелька та ті книжки, що в церкві читають: єрмолой, бермолой, савгирю і ще й тую, що телятиною обшита… хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп’яхах…». баба параска «не можна бабі парасці вдержатись на селі»; мова «благословіть бабі палажці скороспостижно вмерти». повість «кайдашева сім’я» закінчується примиренням двох родин. образи «кайдашева сiм’я» іван нечуй-левицький розпочинав свої твори з панорамного малюнку місця дії, з докладних описів зовнішності персонажів. при цьому він охоче вдавався до контрасту. ось і «кайдашеву сім’ю» розпочинає мальовничий панорамний пейзаж гористого правобережжя. автор, зокрема, наголошує: «на тих горах скрізь стримлять козацькі могили, куди тільки кинеш оком. увесь край ніби якесь здорове кладовище, де похований цілий народ, де під безлічними могилами по