Характеристика толика з повісті а. дімарова «блакитна дитина»

Головний герой толя із когорти таких шибеників, федько в.винниченка, том сойєр марка твена чи нестайкові тореадори. він пустун і вигадник: то залізе у чужий сад, то набере до рота жабенят. не всі його витівки такі безневинні: дядько матвій ледве не переламав собі ребра, потрапивши у яму, викопану толею, тай стрілянину у брата з рогатки не назвеш хорошим вчинком. таких пригод із головним героєм трапляється безліч. про це з іронією пише автор: «… і нечиста сила їх не бере, і божа сила не б’є, набридли вони, мабуть, і богу, і чорту гірше, ніж своїм батькам». перед нами виростає образ допитливої, надзвичайно чутливої до життя, активної дитини. толик не любить одноманітної роботи, йому не цікаво, наприклад, полоти бур’ян на городі. він перетворює буденну працю на захоплюючу пригоду. його буйна фантазія не знає меж: сапкою, як шаблюкою, він січе вражі голови з плеч. щоправда, рубаючи підряд і бур’ян, і помідори. він носить воду аж від лісу з криниці, прибирає в хаті, коли мама поїхала з дому у справах, доглядає молодшого братика, бо хто ж матері, як не він. водночас у толика чимало негативних рис: він дещо ледачкуватий, непослідовний, розбишакуватий.отже, толя робить чимало помилок, поганих вчинків, але усвідомлює наслідки своїх пустощів, його мучить сумління, він намагається не повторювати їх, бо розуміє, що своєю поведінкою завдає прикрощів іншим.

    на літніх канікулах андрій і петро поїхали у гості до бабусі у село . вони давно мріяли сходити до річки , погуляти у бабусиному садку , порозважатись та поїздити на тракторі діда максима  .у селі пахло свіжістю весни , п'янким ароматом хмелю і тонким , ледь відчутним запахом кульбаб . у стріхах збудували ластівки гнізда і пташенята співали на все село , їх щебет обплутував слух і зачаровував хлопців. все було чудове і цікаве , зовсім не так , як у місті .     ніжний ранковий промінь пробудив хлоп'ят , і вони помчали на кухню , де їх чекала бабуся . поснідавши друзі вирішили піти до річки . дідусь їм розповідав , що біля річки захований скарб , який ніхто не відшукав . за легендою - цей скарб заховали козаки від султана . і петрику було дуже цікаво - який цей скарб ?     взявши мотики хлопці вирушили в подорож . легкий ранковий туман обіймав річку , яка спала під ранішнім сонцем . свіжий вітерець розвівав ранкову прохолоду . хлопці стомились і сіли відпочити .раптом андрійко побачив на березі річки камінь . підійшовши блище вони побачили на ньому надпис . хлопці зраділи такою знахідкою і намагались підняти камінь . але він був    надто важкий .       шукачі скарбів спробували відкопати загадковий камінь , який причаїв невідому таємницю . у селі ніхто не знав звідки цей камінь , і хто його туди поклав     відкопавши камінь , хлопці побачили скриньку . вона була міцно скована трьома замками . андрій взяв неї і поніс до дідуся .    відкривши скриньку , всі побачили дивовижні прикраси з золота .хлопці не могли натішитись своєю знахідкою , і вирішили віддати свій скарб в історичний музей .   приїхавши до школи , андрій і петро розповідали усім друзям про свої неймовірні пригоди у селі і про  давній скарб козаків , давно забутий на березі річки .