Чем занимаются остап и андрий в повести тарас бульба

рои произведения «тарас бульба» остап и андрий. они кровные братья, выросли вместе, получили одинаковое воспитание, но имеют совершенно противоположные характеры. воспитанием мальчиков занималась, в основном, мать, так как у отца не было времени.

тарас бульба находясь постоянно на войне, понимал, что сыновьям нужно образование. средств у него было достаточно, поэтому он отправил их учиться в бурсу.

остап – прекрасный воин, преданный товарищ, во всем стремился быть похожим на отца. по характеру он добрый, искренний, но в то же время серьезный, твердый, отважный. остап соблюдает и чтит традиции запорожской сечи. он убежден в том, что его долгом является защита родины. остап ответственный, уважает мнения запорожцев, но ни за что не принимает взгляды иностранцев. людей он делит на врагов и друзей. рискую собственной жизнью, остап готов прийти на приятелю. учиться остапу было тяжело, неоднократно он сбегал с бурсы. даже свой букварь закапывал. но после суровых наказаний отца, он продолжает учиться на отлично.

андрий – совершенно другой, не похожий на брата. у андрия хорошо развито чувства к прекрасному, к утонченному. он мягче, покладистее, чувствительный, обладает тонким вкусом. но, несмотря на это, он проявляет храбрость в бою и еще немаловажное качество, присущее андрию – свобода выбора. учеба андрию давалась легко. даже если что-то шло не так, он всегда выкручивался из ситуации и избегал наказания.

после окончания семинарии, братья с отцом отправились в запорожскую сечь. казаки их приняли, как равных. в бою андрий показал себя бесстрашным, полностью погруженным в битву. он наслаждался боем, свистом пуль, запахом пороха. остап же был хладнокровным, но рассудительным. в бою сражался будто лев. тарас бульба гордился своими сыновьями.

осада города дубно, раз и навсегда изменила жизнь героев. андрий перешел на вражескую сторону. дело в том, что полячка вскружила голову казаку. андрий отказался от всего, что имел: родителей, брата, друзей. он был мягким, чувствительным, поэтому стремился к красоте.

источник: сравнительная характеристика остапа и андрия из повести тарас бульба

Образи Шимека та Бузі зазначені в романі Шолом-Алейхема «Пісня пісень», відомому творі єврейської літератури.

Шимек – головний герой юнацького роману, хлопець з дуже яскравими мріями. Хлопчик навчався в хедері, спеціальній євреській релігійній школі. Йому подобалося ходити з батьком у Синагогу. Їхні відносини з дівчинкою Бузею носять спочатку дитячий характер сумісного спілкування. Хлопець взрослішає і поринає у світ мрій, де він бачить себе немов героєм, який рятує прекрасну царівну. Але він не переносить, коли над нім посміхаються. Саме через прочитану ним біблійну «Пісню пісень» він бачить світ, в ньому розкриваються почуття до Бузі, як чогось священного. Він тягнеться до прекрасного, до своєї Суламіфь (Бузі). Але він покидає містечко через батька та його завіти, потім жалкує, що «піздно згадав, що є Бузя на світі, Бузя, яка має серце, душу...”». Шимек прогадав, його щастя вислизнуло від нього.

Бузя – спочатку маленька дівчинка. Бузя – це її скорочене ім’я від Естер-Ліба, Лібузя. Її мати покинула її, коли вмер батько. Бузя живе в родині Шимека, стає його названою сестрою. Дівчинка сумує за матір’ю, її обличчя кожного разу змінюється. Шимек помічає її великі блакитні очі, чудову усмішку. Вона стає привабливою молодою дівчиною. Вона дуже сором’язлива, тендітна. Вона, як сонечко, як зіронька, яка освітлює життя Шимека. Бузя закохується в Шимека. Але Шимек покидає хату, а вона стає нареченою. І після зустрічі з Шимеком її світ перегортається: «так плаче людина над своїм життям, що нібито вислизнуло з-під ніг». Образ Бузі викликає почуття суму та жалощі.