Чому саме в середині 20-х років 19 століття латинська америка змогла звільнитися від колоніального панування?

перемога національно-визвольних революцій

через деякий час після проголошення колумбійської федерації болівар відновив наступ на іспанців (січень 1821 вигнавши їх до осені з країни, болівар рушив свої війська на кіто (нині – еквадор). до травня 1822 іспанці були витіснені і звідти. територія кіто була приєднана до колумбії.



перемога латиноамериканського флоту в битві з іспанцями біля берегів венесуели. червень 1823 р.

свій успіх, досягнутий в чилі, розвивав і сан-мартін. у серпні 1821 р. він направив військову експедицію в перу на куплених у ії кораблях. іспанці в паніці відступали, а багато солдатів-латиноамериканців переходили на бік патріотів. незабаром іспанці майже без боїв були відтіснені в гірські райони анд. для їх остаточного розгрому сан-мартін на зустрічі з боліваром (липень 1822 р.) попросив йому військами. але болівар погодився надіслати лише невеликий загін. при всіх своїх заслуги він був дуже честолюбною людиною і не бажав ділити з ким би то не було лаври визволителя.

мабуть, болівар висловив цю думку і сан-мартіну (про зміст їх бесід, що проходили наодинці, відомо мало). в усякому разі, незабаром після згаданої зустрічі сан-мартін відмовився від своїх постів полководця і правителя перу і поїхав в європу. там він і помер у повному забутті через майже 30 років. а з іншим латиноамериканським лідером – мірандою, за згодою болівара, обійшлися ще цинічніше. коли в 1812 р. міранда був розбитий іспанцями, його заарештували (нібито за «боягузтво і зраду»), а поті передали іспанцям! старий міранда був відвезений до іспанії, де незабаром помер у в'язниці.