Добрати до твору за сестрою 1-7 розді цитати до характеристики павлуся .

цитатна характеристика павлуся “за сестрою” а.чайковський • «дід андрій вважав своїм обов’язком привчити павлуся до лицарського ремесла. вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. часом оповідав йому про запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя». • «павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком». • «здається, не було нічого такого, чого б павлусь для гані не зробив». • «павлусь підніс вгору свого та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю». • «павлусь дивився на те все наляканими очима. йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися». • «його огорнув страх. у його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли». • непорадний: «козакові соромно плакати, ось що. виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся». • «у павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в спасівці». • «злодії, пси, чорти! ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали! ось тобі, ось тобі! — тепер павлусь отямився. він перший раз убив людину. йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. його взяв на руки степан і став відтирати». • і він уявляв собі свою любу сестричку, як її татарин веде на мотузці на базар. як її поганці та торкають, а відтак везуть у далеку турецьку землю, геть за море, і звідти ніколи їй не вернутись». • «хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без і? » • «дідусева наука стала йому в пригоді. «ось це великий віз, а ця зоря над нами — то показує північ. ну, навпроти неї мусить бути південь”». • недоля: «як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде». • «хлопець за ці два дні освоївся зі степом і татар тепер не боявся. в нього ж була шабля й два пістолі,— то не те, як він тікав зі спасівки. тепер він уже між козаками бував у поході і бачив, як татар б’ється». • «продав ти мене, юдо, бог тебе певно покарає. вони мене завезуть в крим, то, може, й сестру легше знайду». • « татарам у всьому і вчився запопадливо татарської мови. він був тямущий, і татари не могли надивуватись. хлопець вдавав із себе до всього охочого, щирого і виконував усі роботи вправно». • «ні, не прийму! і моєї християнської не зречусь… хоч і повісьте. пощо мені опісля в смолі горіти». • «внизу, в челядній, вибили павлуся так, що зі спини аж кров потекла. у хлопця бігли сльози з очей, аж покусав губи до крові, а ні раз не застогнав». • «іть мені, господи спаси і свята покрово, визволитися та козаком стати! усі ці шаласи я з димом пущу і із землею зрівняю». • «готувався до втечі повільно і розумно. він став обкрадати конюхів. в одного вкрав ножа, в другого — сумку та харчі, у третього — вуздечку. усе те ховав уночі в дуплясте старе дерево. при цім був покірний, слухняний, усім служив охоче, так що ніхто його не запідозрював». • «або втечу і вернуся сюди з козаками й усі ті шатра поперевертаю, або мене зловлять і повісять. довше так жити не можу, а бідної ганни, мабуть, не відшукаю, пасучи табуни або вислужуючи татаринові у дворищі». • «павлусь уже мав досвід. він знав, як зловити в ріці рибу, як застрелити з лук птицю, а ще знав, що таке харциз і як його треба берегтись». • «він теж козацька дитина і не гірший від інших. як гинути, то гинути. він піде сміливо на смерть з козацькою піснею на устах… та він ще вилає всіх татар і їхнього магомета». • «я знаю, що в татар менше карають, коли бранець сам вернеться з доброї волі». • «цю щасливу нагоду хотів він використати на те, щоб відшукати і визволити сестру. він склав собі цілий план, як це зробити. знав добре, що мустафа-ага, певно, живий у полковника і що його знайдуть, як лише покаже їм дорогу. за це відкриття можна надіятися великої винагороди, а навіть свободи, а тоді вернеться разом із сестрою на україну. він і не думав про те, щоб без сестри вертатися, й вірив, що йому бог сестру відшукати». • «боже наш! я бачу твою руку в цім усім. я, бідний невільник, пустився навмання, бачачи в цьому моє спасіння. ти вдержав мене і завернув, та це мені вийшло на добре. мали мене нагайками вбити, та твоя могутня рука спасла мене.

Серед усіх козаків запорізькі мають найбільшу славу. вони силою перемагають усіх козаків у світі. їхня велич славиться через те що вони ставлять перед собою мету і йдуть до неї. наші козаки найвитриваліші, але вони славляться мужністю тому що, вони багато тренеруються щоб досягти успіху. запорізькі козаки вірні своїм жінкам і майже ніколи їм не зраджують. вірність це одна із головних ціностей в справжніх козаків.