Доведіть що "маруся богуславка"-це дума

«маруся богуславка» аналіз твору жанр – дума у цій думі розкрито тему невільництва. тема «маруся богуславка»: відтворення часів боротьби українського народу з турками та тривалого перебування козаків у ворожому полоні, яким прагне маруся богуславка. ідея «маруся богуславка»: засудження поневолення, страждань, яких зазнали українці під час нападу турків, віра у щасливе вільне життя. основна думка: скільки горя, поневірянь зазнав народ у боротьбі з загарбниками, тільки мужність, рішучість українців позбавить їх від ворожого гніту, приниження. жанр «маруся богуславка»: народна дума невільницького циклу. композиція «маруся богуславка» вступ: розповідь про те, як козаки перебували в ув’язненні у пана турецького. основна частина: обіцяння марусі звільнити запорожців з неволі після від’їзду турецького пана до мечеті. закінчення: маруся дотрималася обіцянки — визволила козаків з неволі; відмова героїні тікати на рідну землю. художні засоби «маруся богуславка» епітети: «білий камень», «бідні невільники», «святий день», «тяжка неволя», «розкіш турецька», «лакомство нещасне», «тихі води». метафора: «сльозами проливали». повтори: «…стояла темниця кам’яная»; «…козаки, ви, бідні невольники»; «словами промовляли, сльозами проливали»; «…дівкабранка, маруся, попівна богуславка». риторичні оклики: «козаки, ви, бідні невільники! », «гей. козаки, ви, бідні невільники! », «як ти нам святий великдень і сказала! », «тільки города богуслава не минайте! », «…между мир хрещений! », «пошли, боже, на многая літа і до конця віка! ». риторичне запитання: «чи ви знаєте, що в нашій землі та й день затепера? » у думі розповідається, як у турецькій неволі уже тридцять літ перебуває сімсот козаків. одного разу до ув’язнених прийшла «дівка-бранка, маруся, попівна богуславка» і запитала, чи не знають вони, який сьогодні день «в землі християнській». невольники, які тридцять літ «божого світу, сонця праведного» не бачили, звісно, знати не могли. тоді маруся повідомила, що «завтра святий празник, роковий день великдень». вона просила козаків не лаяти, не проклинати її за те, що нагадала про празник. маруся сказала, що «як буде пан турецький до мечеті від’їжджати», то віддасть їй ключі, от тоді вона й визволить невільників. у святу неділю маруся богуславка визволяла невольників, але з ними не тікала, а просила передати її батькам, щоб вони не збирали великих скарбів на викуп доньки, бо вона «вже потурчилась, побусурменилась для розкоші турецької, для лакомства нещасного! » маруся богуславка – це не історична особа, а узагальнений образ жінки-полонянки, яка, потрапивши в турецьку неволю і ставши дружиною турецького султана, не забуває рідної землі і намагається хоч щось корисне зробити для неї. не маючи змоги повернутися в україну, вона є невільникам-козакам зробити це. історична основа твору «маруся богуславка» про історичну основу думи про марусю богуславку говорити складно, оскільки достовірних відомостей до нас не дійшло. вважають, що образ марусі богуславки — головної героїні твору — це збірний образ, який не має конкретного історичного прототипу, хоч відомо, що іноді вродливі українські дівчата-полонянки, потурчившись, займали видні місця при дворах турецьких вельмож (наприклад, дружина сулеймана і роксоляна). бували випадки, коли дівчата-полонянки потрапляли в гарем, ставали дружинами турецьких багатіїв, навіть мали від них дітей. та до кінця життя в глибині їхньої свідомості жеврів патріотичний вогник і не забувалася провина перед рідною батьківщиною, не затухало почуття до рідного батьківського краю, рідної землі. великі муки терпіли такі люди, часто це було трагедією їхнього життя. ось в цій думі і розповідається про дівчину-полонянку «марусю, попівну богуславку», яка, потрапивши в полон, «потурчилась, побусурманилась для роскоші турецької, для лакомства нещасного» — стала дружиною багатого «пана турецького».

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

коли мишка утекла від своїх господарів, вона була обурена несправедливістю світу. їй хотілося змінити його на краще. для цього вона створила мишачу раду, у якій брали участь усі мишки на землі. вони домовились розділити усе майно світу на людей, щоб не було бідних і багатих. так і зробили.

від того часу усі люди стали рівними, матеріально і духовно.