Cрочно нужно сочинение на тему "дедал и икар"

Сочинение по . дедал и икар древнегреческие мифы издавна привлекали внимание художников, поэтов, скульпторов. одним из самых известных можно считать миф о величайшем афинском зодчем и художнике дедале, который волей царя миноса был заперт на острове крит. много прекрасных скульптур и картин создал дедал, даже построил лабиринт для минотавра, пока не разработал самый, как ему казалось, надежный и верный способ спастись самому и спасти своего маленького сына икара. из воска и перьев дедал смастерил две пары крыльев, способных поднять в воздух одного взрослого человека и одного маленького мальчика. настрого наказал отец икару держаться рядом, не спускаясь к морским волнам и не поднимаясь к солнцу. но ненадолго хватило у маленького икара терпения следовать строго за отцом.восхищенный красотой и сиянием солнца, он поднялся выше, чем разрешил дедал. от тепла мягкий воск растаял, и крылья уже не могли нести мальчика. он упал в море. зря пытался безутешный отец разыскать сына среди бурлящих волн. слишком дорого обошлась дедалу свобода, однако, как ни жалел он в своем решении, изменить уже ничего было нельзя.никогда больше дедал не поднимался в небо, уничтожил свои крылья — давнюю мечту людей о полете. мне же кажется, что обманывал себя великий художник, ведь не крылья были виноваты в случившемся. будь дедал внимательнее, пригляди вовремя за маленьким мальчиком — беды бы не случилось. вот какой урок я получила, прочитав этот трагический миф.

Еліза Дуліттл, квіткарка. Шоу описує її наступним чином. Її ніяк не можна назвати привабливою. Їй років вісімнадцять-двадцять, не більше. На ній чорний солом’яний капелюх, сильно постраждалий на своєму віку від лондонського пилу і кіптяви і навряд чи знайомий зі щіткою. Волосся її якогось мишачого кольору, що не зустрічається в природі: тут явно необхідні вода і мило. Поруділе чорне пальто, вузьке в талії, ледве доходить до колін; з-під нього видно коричневу спідницю і полотняний фартух. Башмаки, видно, також знали кращі дні. Без сумніву, вона по-своєму охайна, проте поряд з дамами рішуче здається замазурую. Риси обличчя у неї непогані, але стан шкіри залишає бажати кращого; крім того, помітно, що вона потребує послуг дантиста. У ході п’єси Еліза перетворюється. Хіггінс навчає її великосвітської вимови, у Пікерінга, бездоганного джентльмена, вона запозичує світські манери. Одночасно, і несподівано для Хіггінса, вона набуває почуття власної гідності. «Роль ця стала улюбленою жіночою роллю в театр багатьох актрис».

Генрі Хіггінс, професор фонетики. Заробляє на життя, навчаючи розбагатілих вискочок аристократичній вимові, завдяки чому вони розраховують увійти в світське суспільство. Характеристика автора: Міцний, повнокровний, завидного здоров’я чоловік років сорока або близько того; на ньому чорний сюртук, які носять адвокати і лікарі, крохмальний комірець і чорний шовковий галстук. Він належить до енергійно типу людей науки, які з живим і навіть пристрасним інтересом ставляться до всього, що може стати предметом наукового дослідження, і цілком байдужі до речей, що стосуються особисто їх або оточуючих, у тому числі до чужих почуттів. По суті, незважаючи на свій вік і комплекцію, він дуже схожий на невгамовну дитину, шумно і стрімко реагує на все, що привертає його увагу, і, як дитина, потребує постійного нагляду, щоб випадково не накоїти лиха. Добродушна буркотливість, властива йому, коли він у доброму гуморі, змінюється бурхливими спалахами гніву, як тільки що-небудь не по ньому; але він настільки щирий і так далекий від злісних спонукань, що викликає симпатію навіть тоді, коли явно не правий

Альфред Дуліттл, батько Елізи. Літній, але ще дуже кремезний чоловік у робочому одязі сміттяра і в капелюсі, поля якого спереду зрізані, а ззаду накривають шию і плечі. Риси обличчя енергійні і характерні: відчувається людина, якій однаково незнайомі страх і совість. У нього надзвичайно виразний голос – наслідок звички давати повну волю почуттям