Твір на тему що для мене значить мережа інтернет?

інтернет – великий винахід нашого часу. якщо подумати, коли ще в людини були такі можливості спілкування та отримання інформації, як зараз? чи могли наші дідусі та бабусі уявити собі, що можна буде будь-якої хвилини зв’язатися з близькими, що живуть на іншому континенті? чи прочитати будь-яку книгу, не йдучи до бібліотеки, купити річ, не виходячи з дому? побачити завдяки веб-камері, що відбувається в іншій частині світу прямо зараз? поспілкуватися в “твіттері” з зарубіжною співачкою?

як і більшість явищ у нашому житті, інтернет може нести і користь, і шкоду. кажуть, що там багато неперевіреної інформації. а ще інтернет привчає нас до сидячого способу життя, що не корисно для здоров’я. мабуть, саме через це батьки не дозволяють проводити в мережі надто багато часу.

інтернет – це безмежний простір інформації та спілкування, в якому неважко загубитися надовго. і часто трапляється, що почав читати щось потрібне та цікаве та якось непомітно опинився на незнайомому сайті, де читаєш якісь плітки останні півгодини… або годинами переписуєшся з друзями на “вконтакті” замість того, щоб зустрітися у дворі.

проте я впевнений, що переваг в інтернету значно більше. він є в навчанні. є дуже корисні сайти, наприклад “вікіпедія”, на якій коротко та в доступній формі викладено матеріали про будь-яке явище, видатну людину

xby counterflix

чи історичну подію.

а ще мені дуже подобається, що в мережі я можу спілкуватися з тими, хто має спільні захоплення зі мною. я люблю фотографувати, тому зареєструвався на сайті, де інші любителі фото також свої роботи та коментують одне одного, поради. мій молодший брат з татом – фанати “лего”, тож вони також спілкуються на форумі однодумців. а мама часто готує смачні страви, рецепти яких знайшла на “вконтакті”.

на мою думку, інтернет – це добрий помічник у всьому, треба лише навчитися сортувати інформацію та не нехтувати живим спілкуванням, заняттями спортом та іншими корисними cправами.

Відповідь:

Зображуючи портрет сучасника, я завжди уявляю молоду людину. Хоча старше покоління і вважає вік категорією філософською. Я погоджуюсь із тим, що вік вимірюється не роками, а станом душі, проте приклади свідчать, що історію вершать люди молоді.

Спілкуючись із ветеранами Великої Вітчизняної війни, які неодноразово бували в нашому класі, я дізналася, що вік бійців складав двадцять-тридцять років. Сорокарічні воїни, більшою мірою, йшли в обозі. Ні, зрілим людям не було легко ні на фронті, ні в тилу, де кувалася зброя для боїв, але розрахунок усіх тактичних операцій був зроблений на молодих, здорових, спритних, загартованих.

У п'ятдесяті роки мій дідусь був на цілині. Знову молодь... А новобудови! Скільки їх було зведено руками молоді!

І ось нарешті роки дев'яності. Саме молодь підтримала шлях демократизації країни: виступила за відродження національних традицій, рідної мови, багатонаціональної культури.

Дев'яності роки ознаменувалися піднесенням політичного життя країни. Утворилися нові партії, громадські організації, молодіжні об'єднання, лави яких поповнилися молоддю. Особливої масовості набув екологічний рух. Юнаки і дівчата стали на захист усього живого на рідній землі.

А якого піднесення набули патріотичні почуття моїх сучасників! Молодь відроджує вахти пам'яті, започатковані попереднім поколінням, віддаючи данину пошани не тільки загиблим, а й живим, тим ветеранам, які потребують до співчуття і підтримки. Як важливо, що наше суспільство підтримує пропозиції ООН у проведенні заходів до дня людей похилого віку, дня інвалідів, дня боротьби зі СНІДом та палінням, виступає за здоровий б життя

Під час виборів Президента України молодь теж сказала своє вагоме слово, підтримавши курс на стабільність і розвиток держави. Молодим жити, отже їм робити вибір! Це особливо відчутно у нашому студентському місті. У Харкові більше двадцяти вузів, тому я можу стверджувати, що моє рідне місто має молоде обличчя.

Відчутний вплив молоді на духовну культуру суспільства. Відбудовчі роботи у зруйнованому харківському костьолі взяла на себе молодь. Юнаки і дівчата різних національностей вирішили зробити свій внесок у реставрацію цієї пам'ятки архітектури. А скільки православних храмів відроджується завдяки молоді! А той, хто поклав цеглину на будівництво храму, ніколи не скривдить немічного, не стоятиме осторонь чужого горя.

На жаль, правильну життєву позицію вибрати дуже важко. У той час, коли суспільство почало розподілятись на багатих і бідних, деякі люди забувають про милосердя. Немало байдужих людей з'явилось і серед молоді. Це насторожує, бо той, хто сьогодні прислухається тільки до дзвону монет, чи почує завтра голос потребуючого до Чи не забуде поступитися місцем у транспорті літній людині? Чи подасть ковток води спраглому?  

Я теж дитина свого часу, і, мабуть, у мене теж є безліч вад. Безумовно, ідеальних людей немає. Але я вважаю, що у будь-який час необхідно не втрачати людського обличчя, бо інакше ми не зможемо виростити гідних нащадків. Без сучасного не буває майбутнього. Тому я сподіваюсь, що я і мої ровесники знайдемо правильний життєвий шлях і не втратимо своїх позитивних рис.

Поясненну що буде то буде:)