Твір-роздум на тему "гортаючи сторінки улюблених книг". обсяг - 2 сторінки.

Гортаючи сторінки улюблених книг , я завжди уявляю себе на місці цього або іншого герою . мені подобається читати , мені подобається фантазувати .. у дитинстві коли мені читали казки про чудових фей , про те які вони гарні , добрі , та легкі як пух , та маленькі як зірка у небі, я уявляла себе на їхньому місці а зараз я читаю більш дорослі книжки . я вже не читаю про фей , гномів. я читаю про кохання , про пригоди дивних дітлахів , про дорослих людей, які потрапляють дитячі казки .. іноді мені хочеться повернутися у дитинство , але не для того щоб не ходити до школи або ще щось , а тому, що мені подобається згадувати, як добре лежати на ліжку , а біля тебе сидить мати або татусь та читає цікаві казки , а мені залишалось тільки хвилюватись за героїв ,щоб з ними все було добре. зараз я вирасла .. немає мати та татуся у вечорі біля мого ліжка .. ніхто казки не читає .. цього так не вистачає .. мені подобаються різні жанри книжок . я читаю усе , але більш за все меня цікавить фантастика та пригоди . хоч мені вже ніхто не читає книжок перед сном , але я не припиняю уявляти себе на місці головних героїв ,та мабуть ніколи не припиню . коли читаю про пригоди , я ніби у іншому світі.. у мене затримується подих від хвилювань . я постійно думаю, що зробить він , вона , обо усі, а щоб вони зробили, якщо б цього не було , або було зовсім по іншому. чому ця книга має саму таку назву? чому ці герої мають такі чудернацькі імена? мабуть тому , що це все ж таки казки .. у житті не має такого .. не літають феї , немає чарівної палички , щоб замахнутися єю й загадати бажання , немає діда мороза , який літає у небі на санях , та дарує радість усім навколо. але життя чудове і без усіх цих чарівностей , є люди які заміняють кожного вигаданого героя , кожну видуману книжку . я люблю читати, кожна історія повісті , казки , байки - це ніби не від'ємна частина мене..

Сравнения - " как сказочные японские петухи", "с глазами, похожими на две маленькие луны", "мелкими, как иглы, зубами", "гремящих, как жесть, стрекоз", "вода казалась черной, как деготь", "облака, похожие на горы розового снега", "нос, похожий на свиной пятачок", "как пушечный выстрел, ударила пудовая щука". эпитеты - синий густой воздух, низкие звезды, морской шум, с пронзительными глазами, оловянную плотву.   олицетворения -шевелились и дрожали низкие звезды., картошка шипела.