Твір на тему«ідея патріотичного опиимізму та життєлюбства у творах о.ольжича та о.теліги

для олени теліги, як і для багатьох її однодумців, провідною ідеєю і в поезії, і в громадській діяльності була ідея державності україни. цьому було присвячене її життя. так, у вірші "пломінний день", що належить до громадянської лірики, поетка декларує своє життєве кредо — служити рідній країні. душа її сповнена енергії жити і боротися заради вітчизни до кінця життя: "хай несуть мене бурхливі води від пориву до самого чину! ". авторка переконана, що там, де є патріоти, там немає байдужих: "хоч людей довкола так багато, та ніхто з них кроку не зупинить, якщо кинути в рухливий натовп найгостріше слово — україна". у творі простежується філософська думка про те, що героїня ладна боротися до останнього, бо її душа "рушає на шляхи великі". використовуючи метафоричні образи, поетеса прагне своїм закликом збудити "застиглі і покірні води", щоб вони "забурлили водоспадом" саме "на землі байдужо — непривітній". авторка утверджує активну життєву позицію: "хочу жити, аж життя не "

у вірші "радість" ми бачимо ліричну героїню, яка несе радість у серці, причини її пояснити не може, до неї "радість тулиться", і ця радість передається поетичним порівнянням "як безжурний вітрогон хлопчина". радість спинити не можна, бо "ніби поле перед нами стелиться, ніби зникли авта й мотоцикли". ця безжурна радість переповнює вщерть: "пролітаю між людьми похмурими, козачка вдаряю попід " весь вірш пройнятий життєрадісною настроєністю, передає ніжний ліризм і оптимізм ліричної героїні.

у вірші "сучасникам" олена теліга насправді звернулася не тільки до сучасників. можна стверджувати, що рядки цього твору — моральний заповіт усім нащадкам, яких вона закликає не до словесних гасел, а до конкретних дій: "не треба слів! хай буде тільки діло! його роби — спокійний і суворий". людина може бути ослабленою своїми переживаннями, інтимними почуттями, коли ж ідеться до справи, то поетеса закликає: "не плутай душу у горіння тіла, сховай свій біль. зломи раптовий порив". сама ж лірична героїня має все це поєднаним у житті "у святім союзі", де є й "душа і тіло", і "щастя з гострим болем". проте людина може підпорядкувати все своїй волі, як це може зробити вона: "мій біль бринить, зате коли сміюся, то сміх мій рветься джерелом на волю! " не слід зрікатися радостей, що їх дарує доля, але, коли цього потребує справа всього життя, коли перед нею ворог, — вона не дозволить собі бути слабкою

двннвдднвндащнащнащнвндв

Объяснение:

лпчржчдрчднвднвжга