Звернення т. шевченка до сучасної молоді. написать)

шевченка як громадянина і патріота не могли не хвилювати проблеми української школи. т.г. шевченко глибоко знав стан народної освіти. у ряді поетичних творів (“наймичка”, “і мертвим, і живим…”), повістях “близнецы”, “княгиня”, “прогулка с удовольствием й не без морали”, “щоденнику” та ін.) він започаткував педагогічні ідеї, які значно вплинули на формування педагогічної думки в україні.

народна школа, на думку т.г. шевченка, має бути доступною для всіх дітей. у ній діти мають одержувати міцні й глибокі знання, всебічно розвиватися. рідна школа має задовольняти потреби свого народу і діяти на засадах народності.

велику роль у народній школі поет надає особі вчителя, справу якого вважає найвищою мірою благородною і серйозною. саме таким педагогом був для шевченка і.п. котляревський. на противагу йому поет у ряді своїх творів описує бездарних і обмежених учителів, які своєю нікчемністю не могли сприяти розвитку учнів.

народність поет розумів як засіб патріотичного виховання молоді, прищеплення їй святого почуття любові до рідного краю, до знедоленого українського народу. досягається це шляхом вивчення історії своєї батьківщини, безпосереднім життям з народом, боротьбою за його щастя.

засуджуючи колоніальну політику в галузі освіти в україні, т. шевченко закликав не до відрубності вітчизняної школи, а обстоював всебічну широку освіту української молоді.

Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда дем’яна, любимої ним бабусі, михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розпо­відей. він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші… світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята.