Твір на тему новорічна зелена красуня

Новорічна ялинка – справжня окраса новорічних свят, це символ та невід’ємна ознака різдва та нового року. струнка, розкішна, немовби казкова принцеса несе за собою святковий настрій. традиція прикрашати ялинку має давні коріння і розповсюджена майже у всіх країнах. декорувати ялиноньку збирається уся родина, від маленьких до старих. деякі люди прикрашають ялину посеред свого двора, аби вона кожного року поверталася знов і знов, і підрісши ще вище та більше, радувала своєю красою. інші ж – наряджають її просто у своїй оселі. ялинку розміщують на видному місці у комфортному для неї місці, беруть з коробок різнобарвні іграшки, кульки та дощик. раніше на ялинку чіпляли горіхи, паперові прикраси, цукерки, але зараз її прикрашають різнокольоровими блискучими іграшками, плетеними прикрасами, дзвіночками. для початку встановлюють верхівку ялини або зірку. раніше була популярною восьмикінечна віфлеємська зірка, яку згодом змінили на п’ятикутну радянську. потім починають розвішувати найбільші іграшки, обвивають її яскравими ліхтариками та чіпляють невеличкі фігурки казкових створінь та героїв, розміщуючи їх по всій ялинці, щоб не було порожнеч та прогалин. її огортають сріблястим дощиком, після чого вона виглядає ніби присипана морозним снігом.

З гуцульського діалекту:

гачі — штани

пацьорки — намисто

пацє — порося

сарака — бідолаха

шпацір — прогулянка

цьвик — цвях