Твір на тему-"піснярка маруся чурай". .!

Знаю что её хотели казни за то что убила своего возлюбленого за то что женился на другой. богдан хмельницкий послал посланика чтобы тот доложил что её нельзя убивать из за того что складает хорошие песни.

Був тихий райок. життя набирало свого звичною темпу я стояла біля вікна і слухала пісню, що долинала від сусідів. це по радіо звучала пісня "ой не ходи, " відома пісня легендарної марусі чурай. маруся прославлена українська піснярка, яка жила у xviii столітті в полтаві. про її життя нам відомо лише з легенд і переказів, а ще з її пісень. бо історія не донесла до нас документів з життя дівчини, нам відомі лише її пісні, які полонили серця не одного покоління українців. її пісні — як перло многоцінне. як дивен скарб серед земних марнот. (л. костенко "маруся чурай") і сьогодні звучать в україні її пісні "засвистали козаченьки", "віють вітри, віють буйні", "ішов милий горонькою", "грицю, грицю, до роботи" та багато інших. ці пісні називають народними, а це є найвищою оцінкою творчості поетеси і піснярки марусі чурай. за та переказами, маруся — дитина гордія і горпини чураїв. гордій чурай — сміливий, мужній козак, якого стратили у варшаві поляки, коли він потрапив до них у полон. мати жила з дочкою у полтаві. дівчина була дуже гарною і мала талант до поезії, складала пісні про полтавський козацький полк, про його бойові походи, про почуття матерів, коханих, дітей, які чекали козаків з битв і походів. кажуть, що маруся була напрочуд красивою дівчиною і мала чудовий голос, що слава про неї йшла по всій україні. тому і склали про неї перекази, які дійшли і до нас. розпові нам її пісні і про гриця — козака, якого полюбила щиро маруся, але хлопець зрадив дівчину, а про їх нещасливе кохання були складені марусею пісні. про життя марусі чурай розпові і твори наших письменників. серед них історичний роман у віршах ліни костенко "маруся чурай". з поезією, яка ось уже три віки ходить по нашій землі, можна ознайомитися і з книги "дівчина з легенди — маруся чурай", яку видано в україні 1974 року. це єдиний дар українського народу своїй безсмертній піснярці. ой у полі вітер віє, а жито половіє, а козак дівчину та й вірненько любить, а зайнять не-посміє — лунала пісня по радіо і полонила нашу уяву й наші серця. і мені здається, що не так уже й важливо, була маруся чурай історичною особою чи легендарною. головне те, що її пісні співає народ і в третьому тисячолітті.

я безпонятия чес слово

Объяснение: