Згадайте якогомога більше слів-символів із творі усної народної творчості

Мати. це найближча, найрідніша людина, тому кажуть: "нема цвіту кращого від маківочки, нема роду милішого від матіночки"; "без матері і сонце не гріє"; "матері ані купити, ані заслужити". вона берегиня вогнища, бо "мати праведна - опіка й охорона камінна". якщо батько часто є жорстким вихователем у фольклорних творах, то материн гнів народжується з любові до дитини. "мати одною рукою б'є, а другою гладить". хата. символізує єд­ність родини, свідчить про її достаток.  мати хату - здавна вва­жається бути самостійним. про це добре сказано у прислів'ї:   „своя хатка —рідна матка, чужа хата—хуже  ката".  земля. земля як грунт у свідомості українця асоціюється  з постійними характерологічними ознаками родюча, багата, добра, плодюча, плідна (на означення землі, що добре родить) і ялова, пуста, лиха, плоха, погана, ледача (на означення неродючої). звідси вислови: земля найбагатша, вода найсильніша; на ледачій землі і трава не росте.земля як край, країна  пов’язується з опозицією свій-чужий (рідна-чужа) і вмотивовує сакральне значення словосполучення жменя землі (про частку рідної землі, яку приносять на могилу близької людини, похованої на чужині, не в своїй землі). персоніфікація землі є відгоміном її обожнювання. земля вступає в асоціативні ряди: «земля-смерть-вічний спочинок. символіка землі спрямована на духовне переосмислення предмета, на встановлення вторинного порядку речей.хліб-сіль.

свашки кладуть хліб-сіль на голову молодої, коли мати зустрічає зятя, хліб-сіль давали чумакові в дорогу, мати підносила хліб-сіль своїм орачам після першої оранки. у день п’ятдесятниці хто хотів, щоб священик освятив житло, виставляв стіл за ворота й клав на нього хліб-сіль. покинута дівчина, проклинаючи свого невірного, співала: «коли ж мене покидаєш, покинь хліба їсти, бодай тобі господь не дав із іншою сісти! коли ж мене покидаєш, покинь хліба-солі, бодай тобі не діждати ні щастя, ні долі! ».

рушник. рушник як предмет побуту і для обрядодій виконує певніц функції. він символізує рідну землю, родинну злагоду, здоров'я, долю кожної людини.  хата без рушників, що родина без дітей. ця символіка закріплена в старовинному обряді зустрічання з хлібом-сіллю на вишитому рушнику. рушники готувалися й для зустрічі бажаних сватів, тому кажуть: „не лінуйся, дівонько, рушник вишивати – буде чим гостей зустрічати (шанувати)” [6: 515]. рушник є людину все її життя – від народження до смерті. за його приймали дитину від породіллі, з ним приходили на хрестини, його дарували кумам (хрещеним батькам), кладучи на нього калачі. у родильній обрядовості він символізував дорогу-життя, стаючи оберегом для новонародженого. на таких рушниках здебільшого була вишивка з символікою рослинного походження. згодом у родильній обрядовості рушник замінила смуга полотна, яка носить назву крижмо і наділена тією самою символікою.

Плач ярославни " дуже душевний вірш . він сподобався мені найбільше .