Потрібно історичний портрет монарха (зах. європа)

іван степанович мазепа — український державний і політичний діяч, гетьман лівобережної україни (1687—1704), гетьман війська запорозького обох берегів дніпра (1704—1709).

метою мазепи як гетьмана війська запорозького було об'єднання козацьких земель лівобережжя, правобережжя, запорожжя і, якщо можливо, слобожанщини і ханської україни в складі єдиної української держави під гетьманським реґіментом, та встановлення міцної автократичної гетьманської влади у становій державі європейського типу зі збереженням традиційної системи козацького устрою.

він будує в усій гетьманщині цілу низку церков, споруджених у стилі українського бароко. після великого богдана мазепа вперше поставив особу гетьмана на рівень державного володаря, монарха. недарма в народі побутувала приказка: «від богдана до івана не було гетьмана». свою владу він ототожнював з могутністю держави. у своїй зовнішній політиці гетьман відмовився від орієнтації на польщу, крим і туреччину. боротьба з росією видавалась на той час безнадійною, тому тривалий час мазепа просто продовжував лінію самойловича, спрямовану на забезпечення максимально можливої автономії. його відкрита й послідовна підтримка старшини збуджувала повсюдне невдоволення серед народних мас та настроєних проти старшини запорожців.

гетьман мазепа був великим меценатом культурних починів і будов в україні. найбільш вражає в часи мазепи розвиток образотворчого мистецтва, головне архітектури. в добу мазепи відроджується київ як духовий центр україни. мазепинська доба створила свій власний стиль, що виявився не лише в образотворчому мистецтві і в літературі, але в цілому культурному житті гетьманської україни.

1700 року вибухнула північна війна. у виснажливій боротьбі за володіння узбережжям ійського моря головними виступали московитський цар петро і і 18-річний король швеції карл xii — обдарований полководець, але кепський політик. зазнавши ряду катастрофічних поразок на початку війни, петро і, цей палкий прихильник західних звичаїв, вирішує модернізувати армію, іння й суспільство взагалі. значно зміцнювалася централізована влада, пильніше контролювалися всі ділянки життя, відмінялися також «застарілі звичаї». в межах цієї політики під загрозу потрапляла гарантована у 1654 р. традиційна автономія гетьманщини.

загальне невдоволення нарешті штовхнуло мазепу шукати іншого покровителя. коли польський союзник карла xii станіслав лещинський став погрожувати нападом на україну, мазепа звернувся по до петра i.

після того, як мазепа переконався в тому, що петро і нищить основи української державності, він вирішив використати умови, створені північною війною (1700—1721 рр.) для розв'язання державницьких проблем іншим шляхом. петро і порушив зобов'язання обороняти україну від ненависних поляків, що являло собою основу угоди 1654 р., і український гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві. 7 листопада (28 жовтня) 1708 р., коли карл xii, який ішов на москву, завернув в україну, мазепа, в надії запобігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. за ним пішло близько 3 тис. козаків і провідних членів старшини.

ответ:

объяснение:

социальное развитие италии

в стране было тяжелое положение трудящихся. италия находилась на последнем месте в западной европе по уровню распределения дохода на душу населения. рабочий день продолжался 12—13 часов. положение было особенно тяжелым на юге страны. большинство населения эмигрировало в зарубежные страны.

итальянский народ вел борьбу за улучшение своего положения и свои права. в 1892 году была создана социалистическая партия италии.

положение крестьян тоже было крайне тяжелым. тяжелое положение трудящихся к бунту в сицилии. всеобщая забастовка, проходившая в 1898 году в милане, превратилась в 5-дневный баррикадный бой. правительство армейскими силами подавило движение рабочих.

в 1903 —1914 годы (с определенными промежутками времени) правительство италии возглавил знаменитый политический деятель своего времени дж. джолитти.

дж. джолитти хорошо понимал, что без повышения покупательской способности населения невозможно развитие промышленного производства. а для этого нужно повысить трудящимся заработную плату. говоря об этом, он подчеркивал: «во главе промышленного прогресса стоят страны, где заработная плата высока». в период его правления издавались законы о создании профессиональных союзов, о разрешении проведения забастовок, о запрете использования в ночную смену детского и женского труда, об отмене цензов на имущество и о грамотности избираемых. в то же время он был сторонником повышения роли государства в страны. по его мнению, государство должно выполнять функции судьи между трудом и капиталом.