Твыр на тему "якы уявлення про свыт склалалися з мыфу тефнут покинула египет

Ефнут, богиня дощу, була улюбленою дочкою бога сонця ра і йому підтримувати світовий порядок. але одного разу, коли тефнут була ще дуже молода, вона посварилася з батьком і втекла далеко на південь, в нубійську пустелю. втративши дочки, ра був невтішний, але ще гірше довелося смертним мешканцям єгипту: ледь тефнут покинула країну, як там почалася страшна посуха, сонячні промені мало не до дна пропалювали ніл, і велика річка обміліла, і прийшли з нубії піщані бурі. посіви не могли зійти на позбавленій волозі землі, люди гинули від спраги і голоду, а поруч з ними гинули знесилені звірі і птиці. тоді великий ра закликав до себе сина, бога вітру шу, і сказав йому: — іди до нубії, розшукай там тефнут і в що б те не стало її назад! шу, який і сам тужив за сестрою, не змусив просити себе двічі. у зовнішності лева він негайно відправився до нубії і незабаром відшукав тефнут: перетворившись на дику кішку, вона полювала в пустелі на антилоп. але як не умовляв шу сестру повернутися до єгипту, як не намагався розжалобити її розповідями про бідування, що обрушилися на країну в її відсутність, розгнівана тефнут навіть слухати його не побажала. наричав на брата, дика кішка повернулася до перерваного полювання, а шу ні з чим з’явився до батька і розказав йому, що тефнут нізащо не бажає залишати нубійську пустелю. — так, видно, вгамувати мою доньку повинен той, хто хитріший тебе, — в задумі промовив ра і послав за богом тотом, наймудрішим з єгипетських богів. а треба сказати, що елліни недарма ототожнювали тота зі своїм пролазливим богом гермесом — тот був настільки ж різнобічний в своїх талантах, як і гермес трисмегіст — тричі найбільший. тота шанували як бога місяця і мудрості, як винахідника писемності, ії, астрономії і календаря, як покровителя магії та медицини. 

Хлестаков – это молодой 23-летний человек, он из помещичьего рода. Его отец владеет имением и содержит до сих пор своего сына. Хлестаков постоянно страдает от нехватки денег, так как абсолютно не умеет экономить. Как только ему приходят деньги из деревни, он их проматывает игрой в карты, посещением театров. Основной чертой Хлестакова является постоянное вранье. Главным в образе Хлестакова Гоголь выделяет его ничтожность. Его презирают все окружающие, а его собственный слуга Осип не испытывает к нему даже уважения. Хлестаков служит мелким Петербуржским чиновником – переписчиком бумаг. Рвения к службе не испытывает.

Во внешнем виде Хлестакова обращают на себя внимание хорошая одежда, он был одет по петербургской моде. В одежде он – настоящий щеголь. На нем черный фрак, узкие белы брючки. Он носил цилиндр и тросточку. На шее его был повязан шикарный бант. На ногах у него желтые ботинки, которые он не снимая носил и даже мог лечь в них в кровать от безысходности и голода. В манере поведения Хлестакова бросается в глаза его непредсказуемость. Он действует по обстоятельствам. Когда он хочет есть, он заискивает перед слугой, умоляя его принести что-нибудь. Как только еда доставлена, он начинает помыкать слугой, забыв, как несколько минут назад лебезил перед ним.