Твір чи може бути патріотом той, хто не поважає інші народи?

Якщо визначити поняття "патріот", як людина бажає зробити краще для свого народу, то з області визначення - відразу дурні. тому що, щоб зробити краще, народу, треба багато знати і багато розуміти. закономірності розвитку суспільства, прогнозувати наслідки своїх дій і т. д. дурні, про наслідки, як правило, не думають. вони роблять. скачуть, кричать, співають, трощать, фарбують стовпи, дерева, мости (прямо по-іржавому в "патріотичні" кольори, вішають ярлики людям. себе, напоказ, називають "патріотами", не замислюючись що це поняття - означає. розумна людина, ніколи, нічого очікувати себе називати патріотом. тому що важко, зробити щось, саме корисне для народу, для користі народу. пам'ятники-то клеїти легко, розуму багато не треба. а ось провести якусь соціальну реформу в суспільстві , висадити парк, громадський сад, відкрити притулок для бездомних, або всиновити людина 10 дітей, - купа за від, слави (за життя) - ніякої. одні витрати, турботи, труднощі, кожен день працювати треба. а якщо намагаєшся і робиш, то кричати на кожному розі, що ти - патріот, не будеш, не до цього, не треба воно тобі сто років, тут би встигнути щось своє, корисне зробити. тому і виходить, що про патріотизм, - базікають або дурні, або нероби. від яких, суспільству, - користі немає. один шкоду. а то, що дурень або нероба, заявляє прилюдно що він "патріот" - щось поважає або не поважає - вже не суттєво. користі ні від дурня ні від ледаря (яка зробила "патріотизм" своєю професією) - і так жодної. тільки шкода.

однією з найвагоміших пам’яток  історії  культурного та духовного розвитку нашого народу в усі часи була та й залишається зараз києво-печерська лавра, споруди якої розташовані на території сучасного києва.

 

києво-печерська лавра була заснована майже тисячу років тому. сьогодні тисячі людей приїздять до цієї пам’ятки, щоб не тільки подивитися на цей витвір мистецтва, а й поклонитися справді святому місцю. заснували святиню українського народу два православні монахи, які вирішили відмовитися спілкуватися із зовнішнім світом та вирили собі печери для того, щоб жити в них та молитися богу. з часом до них стало приєднуватися все більше людей і згодом невеличкі печери перетворилися у монастир.з протягом часу монастир ставав все могутнішим и обирав все більше значення у духовному житті нашого народу