Как деулинское перемирие повлияло на развитие -польских отношений в течении xii в.?

Завершившение активных военныех действий между речью посполитой и россией

Генріх iv започаткував створення французьких колоній в америці, і нарешті, за рік до загибелi, вирішив звернути свій погляд на габсбургів, безумовних хазяїв європи того часу. він готувався (у зв’язку з війною за юліх-клевську спадщину в 1609—1610 р.) до походу на чолі союзу непримиренних ів австрійських та іспанських габсбургів. в особистому житті генріх iv своєю дуже легковажною поведінкою викликав нарікання ортодоксів — як гугенотів, так і католиків; розлучився у 1600 р. з «марго» і вступив у новий шлюб — з марією медичі. велелюбний генріх iv мав від марії медичі трьох синів (перший з них, людовик хiii (1601—1643) став королем франції після загибелі батька) і трьох дочок, а також сімох позашлюбних узаконених дітей від «офіційних» коханок — габріель д’естре, генрієтти д’антраг, жаклін де бюей і шарлотти де ессар. на думку блискучого французького історика жан-п’ера баблона, генріх iv стоїть поруч зі своїми великими сучасниками — монтенем, сервантесом та шекспіром. він був «політиком», але аж ніяк не зайвою фігурою серед «поетів». «завдяки своєму розуму і характеру не зазнавав впливу основних психологічних якостей, що придушують свідомість його сучасників, якi на жаль, не успадкували ренесансного оптимізму: надчутливості, нетерпимості, агресивності, жорстокості, зневіри і безсилля». генріх iv був живою людиною, тому нам повинні бути зрозумілі аж ніяк не легендарні слова, сказані ним майже перед смертю: «зараз ви мене майже не знаєте, але я вмру в один з найближчих днів, і тоді ви зрозумієте, чого я вартий, і в чому різниця між мною та всіма іншими».