Текст росповидь яким бувае осинний дощ

кінець листопада , вітер зриває останнє листя з дерев по небу швидко , торкаючись криш домівок пливуть хмари. ось ось піде дощ. той осінній вже  не теплий дощик. як приємно у цей час спостерігати за ним з  вікна. дивитись як він капає на землю і утворює калюжі. стікаючи з дахів утворює струмки які на дорогах перетворюються на маленькі річки. природа мабуть вмивається перед довгим сном зими. все коротші дні. сонце зрідка виглядає через величезні дощові хмари.воно вже не гріє. природа засинає.

Три брати — засновники києва                              поляни ж жили в ті часи окремо і володарювали свої і були три брати: один на ймення кий, а другий — щек, а третій — хорив, і сестра їх — либідь. кий сидів на горі, де нині узвіз боричів, а щек сидів на горі, яка нині зветься щековицею, а хорив — на третій горі, через що і прозвана вона хоривицею. і збудували вони городок в честь свого старшого брата, й нарекли його києвом. а навколо города був ліс і пуща велика, і ловили там звірів. і були ті мужі мудрими й тямущими, і називалися вони полянами, від них в києві є поляни й до сьогодення.          деякі ж, не знаючи, кажуть, що кий був перевізником, бо нібито тоді біля києва був перевіз з тієї сторони дніпра, тому й говорили: «на перевіз на київ». проте, коли б кий був перевізником, то не ходив би до царгорода. а втім, цей кий княжив у роді своєму і ходив він до царя — не знаємо лишень до котрого, але знаємо, що великі почесті, як опові, віддав йому той цар, при якому він приходив. коли ж кий повертався, прибув на дунай, і уподобав місце, і збудував малий городок, і хотів осісти в ньому з родом своїм, та не дали йому навколишні мешканці. отож і донині називають придунайці те городище києвець. кий же повернувся у свій город київ, тут і скончався. і брати його щек і хорив, і сестра їх либідь тут померли.