Мне нужно на завтра здавать! твір"мій улюбленний літературний персонаж(герой)"

літературні герої вони стають для когось ідеалами в житті, для інших — негативними персонажами, для когось зразком тієї чи іншої епохи чи часу. але всі створені письменниками образи несуть ту чи іншу виховну місію.і. с. нечуй-левицький у своїй соціально-побутовій повісті «кайдашева сім'я» створив образи селян пореформеної доби xix століття. це яскраві і колоритні образи, бо кожний із них неповторний і індивідуальний: тихий, богобоязливий омелько, добра господиня і гарна куховарка маруся, бриклива мотря і насуплений карпо, ніжний лаврін і лагідна мелашка, а ще два незабутніх образи, які є, мабуть, чи не в кожному селі, — це баба палажка і баба параска. особисто мені саме ці гумористичні образи. чому вони? по-перше, я люблю, коли літературний образ має якісь негативні вади, теплим жартом можна побавитись, а ще мені дуже жаль цих бабусь, які з одного боку хочуть зробити людям добро, а з другого — не можуть не змагатися, хто з них краща, що викликає сміх.образи двох сільських старих жінок, створених письменником, серед негативної атмосфери сварок викликають не негативне ставлення, а, навпаки, співчуття читачів. хочеться не глузувати, а помирити цих двох бабусь, щоб вони не витрачали своєї енергії на сварки, а жили і творили добро. бо свій життєвий досвід, вміння вони могли б передати іншим. адже вони віруючі люди, ходять до церкви, хочуть служити богові і людям, жити праведно на цій землі. але, на мою думку, затурканість і безкультурність, неосвіченість і темнота кріпосницького ладу породили ці гумористичні образи.сам письменник дуже любив своїх персонажів. про це свідчить і їх довге літературне життя: у і. с. нечуя-левицького є ще й оповідання, яке так і називається — «баба параска і баба палажка», яке автор написав 1874 року, за чотири роки до створення повісті «кайдашева сім'я».подобаються мені ці образи і своєю мовою: вона пересипана приказками, прислів'ями, несподіваними порівняннями.незважаючи на обмеженість світогляду, забобонність і примітивізм, ці образи викликають у нас повагу до старості та жаль, що в цих жінок було таке життя. сміх із сумом, із теплим співчуттям викликають у мене ці образи.

мій улюблений герой мауглі.він мені сподобався тому що мауглі хоробрий визнає закони джунглів.гарно навчався у та багіри.захищав своїх товарищів.ніколи не кидав у биді.

Ієва  першу людину звали . біблія розповідає, що створив бог схожим на себе. жив у райському саду, що звався едемським. тут йому дуже , але інколи він почував себе страшенно безпорадним та самотнім. він нудьгував і блукав доріжками саду.побачив це бог і вирішив надати помічницю. і коли той спав, бог створив жінку.уявляєте, як зрадів , коли прокинувся і побачив поруч з собою красу-жінку - адже він зрозумів, що тепер не буде таким самотнім! назвав її євою, і вони, вже вдвох, щасливо зажили у едемському саду.як їм було добре разом! перші люди почували себе весело і безтурботно, і щастю, здавалося, не буде кінця!   бог дозволяв та єві робити все, про що вони його просили. лише одного не дозволяв людям бог - їсти плоди з дерева, що звалося деревом пізнання добра та зла. пояснював він це просто: - якщо ви з’їжте цей плод, то помрете.але жив у тому ж райському саду злий та підступний змій, що підкрався одного разу до єви та й почав їй нашіптувати: - навіщо вам слухатися бога? адже він не дозволяє вам їсти ці плоди зовсім не тому, що ви помрете! це – неправда! насправді, якщо ви їх з'їсте, то й самі станете як боги! і про все-все на світі будете та й плід, ти тільки подивись, який довго не звертала на змія ніякої уваги єва. але потім несподівано подивилася на дерево і раптом побачила на диво красивий плід.і так їй закортіло його покуштувати, що єва не витримала, зірвала плід і надкусила його. плід виявився дуже смачним, і єва простягнула його .- ! – звернулася вона до нього – знаєш, а він й дійсно чудовий! на якусь хвилинку замислився, не знаючи, що й робити - адже він добре розумів, що цього робити не можна! але плід був такий гарний, що також не витримав і надкусив його.ах, люди, коли бог узнал про вчинок та єви, то дуже засмутився, після чого зі смутком вимовив: - на жаль, я повинен прогнати вас з мого саду! адже ви знаєте: непокірність богу - гріх!   він , після чого додав: - тепер для вас розпочнеться зовсім інше, важке та безрадісне життя в муках та стражданнях. і лише один спогад завжди буде зігрівати вашу душу - як добре було у райському і знову , закінчив: - а відбулося все це через те, що ви не захотіли виконати те, про що я просив так і ева були вигнані з раю.для них й дійсно настали тяжкі часи. вони почали хворіти. щоб прокормитися, їм доводилося багато та важко працювати.а з часом люди почали вмирати…