Іть написати твір на тему: "тема кохання у творчості франка"

Вгенiй познайомився з реaiною на академiчному , на той час вiн був  третьокурсником-юристом у львiвському унiверситетi. пiзнiше вiн випадково побачив  реaiну на вулицi й усвiдомлює, "що вона перестає бути для нього предметом  естетичного вподобання, а починає робитися чимсь таким необхiдним до життя, як  сонце, як тепло, як повiтря". згодом євгенiй почне брати уроки музики в тiєï  ж учительки, в якоï вчиться реaiна. закоханий юнак робитиме все, аби лише  бачити ïï. при зустрiчi вiч-на-вiч євгенiй вiдчуває "розкiшний  перестрах", котрий знесилив його, спаралiзував усi думки, всю волю, всi бажання.  вiн сидiв, не бажаючи, не чуючи, не хотячи далi ми дiзнаємось, що потiм  рафалович вибiгає з дому вчительки музики, блукає вулицями, пропускає (чого з ним  нiколи ще не бувало) лекцiï, "формально уникає" реaiни. молодий студент  безтямно закохався, вiн вiдчув себе найщасливiшою людиною у свiтi. "у євгенiя  широко дихали груди, блищали очi, в головi фуркотiли дикi, смiлi та енергiйнi  думки", вiн вiдчуває себе неначе в раю. перепоною кохання стало те, що реaiну насильно вiддає замiж ïï тiтка, на  утриманнi якоï перебувала дiвчина. предмет кохання євгенiя переïздить на  постiйне проживання в провiнцiю. тепер, через 10 рокiв, рафалович бачить iншу реaiну. спокiй на ïï  обличчi надавав ïï "виразу якоïсь тупостi й байдужостi". сама  реaiна каже адвокату в мiському саду: " наших любощiв минула i нiяка сила  не верне ïï". рафалович дуже боляче переживає втрату того iдеалу, яким для нього була реaiна.  кохання завершується трагiчно: реaiна стає мимовiльним убивцею свого чоловiка, а  сама тоне в рiчцi. письменник в основу сюжету поклав любовну драму з власного життя. це були стосунки  iвана франка з ольгою рошкевич.

Рвучкий - спокійний

безжально - милосердно

останній - перший

сумно - весело

похмуро - світло