Сравните причины военных действий россии против ливонского ордена и татарских государств.выделите среди них общие и различные.

Основанный на рубеже xii–xiii веков  ливонский орден  владел с тех пор большей частью современной – эстляндией, лифляндией и курляндией. в xvi веке ливония утратила часть былой мощи. изнутри она была охвачена раздорами, которые усиливала проникавшая сюда церковная реформация. архиепископ рижский ссорился с орденским магистром, а города враждовали с ними обоими. внутренняя смута ослабила ливонию, и этим были не прочь воспользоваться все её соседи. до начала захватов ливонских рыцарей земли зависели от князей. помня об этом, государи московские считали, что имеют на ливонию вполне законные права. по своему приморскому положению ливония имела важное торговое значение. после москва наследовала коммерцию покорённого ею новгорода с землями. однако ливонские владетели всячески ограничивали сношения, которые московская русь вела с западной европой через их область. опасаясь москвы и стараясь мешать быстрому её усилению, ливонское правительство не пропускало на русь европейских мастеров и многие товары. явная враждебность ливонии порождала у неприязнь к ней. видя ослабление ливонского ордена, правители опасались, что его территорией завладеет какой-нибудь другой, более сильный враг, который будет относиться к москве ещё хуже.

Поляки в україні. поляки – народ, що належить до західнослов'ян. підгрупи слов'ян. мовної групи. у давньорус. і староукр. писемних пам'ятках відомі як "ляхи", мешканці "лядської (ляської) землі". в 10–11 ст., коли сформувалися польс. і давньорус. д-ви, навряд чи існувала чітка територіальна межа між поляками і русинами. не існувало і мовного бар'єру між носіями давньопольс. і давньорус. діалектів. перший відомий випадок поселення "ляхів" на теренах сучасної україни стався 1031, коли київ. кн. ярослав мудрий "посадив" захоплених у поході на польщу бранців у пороссі. представники рюриковичів і пястів укладали численні міждинастичні шлюби, завдяки чому у столицях рус. князівств з'являлися поляки у складі почтів польс. князівень. рус. міста відвідували поляки-купці і катол. місіонери (найвідоміший з них – гіацинт (яцек) одровонж, який наприкінці 1220-х – на поч. 1230-х рр. заснував у києві і галичі (давньому) домініканські монастирі). внаслідок династичної кризи у галицько-волинському князівстві та смерті його останнього володаря юрія ii болеслава тройденовича, частина території князівства з центром у львові (галицька русь) протягом 1340-х рр. перейшла під владу польс. короля казимира iii. із утвердженням його як верховного володаря у галицькій русі починається поставлення на уряди старост (королів. намісників) переважно вихідців з польс. етнічних територій. запровадження 1434 польс. права і утворення руського воєводства і подільського воєводства підтвердили практику, коли воє, каштелянами і старостами ставали етнічні поляки або вихідці з неукр. етнічних територій. серед привілейованої верстви кількість поляків поступово збільшувалася за рахунок як прибульців, так і місцевих зем'ян-шляхтичів, які змінювали політичну орієнтацію. загалом у цей час поляками у політично-правному значенні називали усіх представників шляхетської верстви. у містах кількість поляків збільшувалася завдяки прибуттю нових членів міських спільнот з інших польс. міст, а також поступовій полонізації нім. міщан, що виразно видно у львові 16 ст. катол. церк. структури на укр. землях у 14–16 ст. формувалися за рахунок переважно вихідців з польс. етнічних земель, що у свою чергу призвело до формування стійкого стереотипу католик - поляк.