Скільки штатів було утворено на Атлантичному побережжі англійцями до початку XVIII ст.?

У XVII-XVIII ст. на Атлантичному узбережжі Північної Аме­рики було засновано перші 13 англійських колоній. Королівські грамоти надавали їм певну автономію у внутрішніх справах. Ще більше значення мали фундаментальні угоди, що укладалися са­мими колоністами.

Залежно від того, кому належало верховенство влади, колонії в середині XVIII ст. поділялися на три групи: коронні, які перебу­вали під управлінням королівських чиновників (південні); приват­новласницькі, що вважалися власністю окремих осіб (Пенсільва­нія, Делавер, Меріленд); колонії, які користувалися самоврядуванням на підставі королівських хартій (Коннектикут, Род-Айленд).

Очолювали колонії губернатори, які призначалися королем або власниками колоній чи обиралися всім населенням. У всіх коло­ніях були представницькі органи, які мали право видавати закони, встановлювати податки. Проте губернатори могли накладати вето на прийняті ними законопроекти. Через високий майновий ценз виборчими правами користувалися від 2 до 10% населення.

У північних колоніях панівне становище в сільськогосподарсь­кому виробництві посідало вільне середнє і дрібне фермерство. У південних - велике плантаційне сільське господарство ґрунту­валося на праці і білих, і рабів. До речі, перших негрів було заве­зено до Північної Америки з Африки на початку XVII ст., а до кінця XVIII ст. праця негрів заступила працю закабалених білих. У південних і центральних колоніях велике землеволодіння регу­лювалося нормами феодального права про майорат, невідчужуваність маєтку тощо. Проте феодалізм, як економічна система, не прижився в англійських колоніях. Не останню роль у цьому віді­грала наявність вільних земель, що дозволяло незаможним колоні­стам іти від феодальних землевласників на Захід, витісняючи при цьому корінних жителів - індіанців.

Натхненні ідеалами «природного права», переселенці, опинив­шись в ізоляції від іншого світу, почали самі створювати закони, за якими збиралися жити. Вже на кораблі «Травнева квітка», яким відпливли емігранти до Америки (1620 р.), було укладено угоду про об'єднання колоністів у єдину громаду, спільно вироблялися закони. Так діяли колоністи і згодом. Поселення утворювали політичні спілки. Уряд Англії скріплював їх хартіями. Так виникали колонії.

На республіканській за духом Півночі набули широкого розвит­ку органи самоврядування, які найчастіше збиралися в церковній парафії. Уповноважені від міст і селищ складали щось на взірець парламенту колоній, який обирав губернатора.

На Півдні (наприклад, у найстарішій з колоній - Віргінії) пану­вали монархічні переконання. Губернатор тут призначався коро­лем, існували дві палати парламенту, панувала англійська церква.

Ідея об'єднання колоній у федерацію виникла ще в середині XVIII ст. Потреба об'єднання зумовлювалася спільністю інтересів колоній у галузі торгівлі. Перший проект федерації розробив видатний американський вче­ний і політичний діяч Бенджамін Франклін у 1748 р. Але уряд Анг­лії відхилив його: він волів бачити колонії розрізненими, щоб лег­ше їх було експлуатувати. Колоністи мусили терпіти всілякі еко­номічні утиски.

Незадоволення переросло у відкриту опозицію, коли Англія поклала на американські колонії тягар довільних податків і побо­рів. Особливо яскравим протестом було «Бостонське чаювання». Англія встановила податок на чай, що ввозився до колоній. 16 грудня 1773 р. у Бостонському порту обурені колоністи вики­нули в море весь чай з корабля, який прибув з метрополії. За це Англія закрила порт і позбавила бостонців права мати свої орга­ни самоврядування.

Навесні 1775 р. колоністи розпочали військові дії проти Англії. Вони спромоглися створити армію, знайти талановитого коман­дувача Джорджа Вашингтона, зібрати кошти для ведення війни. Решту зробили бажання перемогти і повна нездатність англійсько­го уряду правильно оцінити ситуацію.

Війна колоній проти Англії мала революційний, визвольний характер. За своїми цілями і результатами, за рушійними силами війна за незалежність була своєрідною буржуазною революцією: вона ліквідувала пережитки феодалізму, насаджені у свій час Анг­лією, напівфеодальні форми землеволодіння, зокрема спадкову оренду, майорат тощо.

Головними елементами революційної армії були фермери, ре­місники, робітники. Керівництво революцією перебувало в руках купців і фабрикантів Півночі та плантаторів Півдня, чиї економіч­ні інтереси збігалися.

Каждая цивилизация имеет свои ценности и некоторые особенности, отличающую его от других культур. Культуры с общими характеристиками объединяются и создают цивилизацию. Цивилизации формируются по географическим особенностям, климату и культуре. Цивилизация кочевников и цивилизации c озданные из оседлой жизни народов отличаются друг от друга. На самом деле образы жизни нужны друг другу и пополняются: жителям города необходимы продукты животного происхождения, представленные кочевниками, в то время как кочевники нуждаются сельскохозяйственной продукцией оседлых народов и покупают их на окраинах городов и торговых рынках. Тюркская цивилизация основана на этих двух образах жизни и оставила богатое культурное наследие.

Данный исследовательский центр создан, чтобы ознакомить тюркскую цивилизацию, которая принесла политическое, административное и культурное наследие для человеческой истории. Для этой цели организованы многие конгрессы, симпозиумы, семинары и международные конференции с участием специалистов из всех регионов мира. Материалы конференции были опубликованы для использования широкой аудитории. Также была основана библиотека для исследователей и студентов с более чем трех тысяч книг, особенно в области тюркологии, истории, археологии, политических наук и социологии на турецком, кыргызском, русском и английском языках.

Объяснение:

Сам знай будешь ли ты это писать