Стих-учись у них у дуба у березы. остаётся ли настрой стихотворения трагическим или меняется по ходу развития лирического сюжета? если меняется,то как? быстрее плз

"учись у них - у дуба, у березы" - стихотворение фета позволяет читателю проникнуться неразрывной связью человека и природы. зима. морозно.холодно. на березках застыли льдинки, словно слезки. от сильного мороза потрескалась кора деревьев, оставшиеся на веточках листочеи, свернулись и сжались от лютого холода. природа замерла в этот период, все притихло, молчит. словно застыло от   метелей и вьюг. дуб и береза тихо и молча стоят, они тоже замерзли, но не показывают этого, веря в лучшее, веря в перемены. настрой трагический, мрачный, тяжелый. деревья похожи на людей со своими страхами, тревогами, проблемами и трудными жизни. но дуб и береза все выдерживают, все претерпевают и в ожидании весны, ликуют. с приходом весеннего настроения, все просыпается от зимней спячки, все оживает и греется на весеннем солнышке. деревья оттаивают, возможность солнцу себя прогреть, приходит освежение и ободрение, трагичность картины меняется на восторженное лирическое настроение. все  стенания, слезы и переживания    в  час   испытаний  изматывают человека, делают его уязвимым, угнетают его. но весна со своими ясными и теплыми днями дарит радость и надежду. автор называет весну интересным словом -гением. как талантлива весна со своими превращениями в природе, как великолепна она, будит все сонное, дарит жизнь, дает возможность создавать и творить.она возвращает к жизни все угасшее и потухшее, дает силы и ведет к переменам. и это восхитительно!

Оповідання А. Чехова "Товстий і тонкий" я читала двічі. Влітку я прочитала його сама, але оповідання мені не сподобалося. У ньому багато незрозумілих слів: Герострат, статський радник, колезький асесор. Але коли ми в класі читали його ще раз і грали в ролях, оповідання мені дуже сподобалося. Товстий мені здавався набундюченим і неприємним, але виявилося, що це не так. Він колись учився з тонким і тепер на високій посаді, але зовсім не хоче, щоб його шкільний товариш говорив із ним, як підлабузник. Тонкий чомусь зовсім себе не поважає. Спочатку він говорить із товстим як товариш, а потім "зблід, скам'янів", весь зіщулився й згорбився. "На обличчі тонкого було стільки благоговіння, солодкуватості", що і товстому, і мені стало неприємно.

Жаль, що ті недоліки, про які писав Чехов колись, не зникли. Досі є люди, які намагаються догодити комусь аж через край. Так говорить моя мама. Але у своєму житті я таких людей, як тонкий, ще не зустрічала.

Оповідання мені сподобалося ще й тим, що воно коротке та яскраве, і слів небагато. Але потрібно багато міміки, характеру, пластики для того, щоб прочитати ролі в оповіданні. Я хочу бути артисткою, тому це "театральне" оповідання мені дуже сподобалося. (ЯКШО ЦЕ ПРО ТОВСТИЙ І ТОНКИЙ ТО ПЕРЕПИСУЙ)