Было ли реально осуществимым намерение участников венского конгресса восстановить прежние порядки в европе

европейская идея и венский конгресс

революционные и наполеоновские войны, которые франция вела против других европейских государств более 20 лет, стали прообразом мировых войн xx  в. мир в очередной раз увидел, сколь пагубно и опасно решать споры между государствами с военной силы. ведь в кровавых войнах гибли десятки тысяч людей, расходовались колоссальные средства. становилось всё очевиднее, что конфликты и кризисы следует преодолевать только мирным путём. а для этого было необходимо поддержание стабильности, сил в европе и во всём мире.

чтобы обеспечить такой , необходимо было создать военно-политический союз с постоянными, долговременными целями. именно такие цели ставили перед собой участники международного конгресса, собравшегося в вене осенью 1814  г. (после первого отречения наполеона  i). венский конгресс должен был подвести итоги многолетних войн и решить судьбу послевоенной европы. именно ответственность за судьбу многих стран заставила участников конгресса вспомнить о европейской идее, т.  е. об объединении государств европы (в той или иной форме) во имя поддержания мира на континенте.

сільське господарство. життя селянина. xiv—xv ст. у господарському житті населення українських земель продовжувало домінувати сільське господарство, яке мало переважно натуральний характер. традиційними його були землеробство, тваринництво і промисли — й бортництво. проте в цей час відбулося його помітне піднесення: запроваджувалася нова техніка, зокрема колісний плуг, соха з лемешем та сошником. завдяки цьому селяни могли розорювати нові землі. сіяли, як і раніше, ячмінь, жито, пшеницю. значного поширення набули городництво й садівництво. бортництво заступило присадибне бджільництво. продовжували розвиватися промисли, передусім ті, що займалися переробкою сільськогосподарських продуктів: млиновий (виготовленнярізних сортів борошна, круп), винокурний (виготовлення горілки) та пов’язаний із ним корчмарський. солеварінням займалися в карпатах і на соляних озерах північного причорномор’я.