Твір утвердження в образі андрія соколова перемоги людяності мужності відповідальності

«доля людини» — роздуми автора над людською долею в зв'язку з трагічними подіями, війною, що була тяжким випробуванням в житті цілого народу. з цією мстою шолохов добирає епізоди, що краще за інші дозволяють зрозуміти цю проблему. чи витримає андрій соколов, головний герой твору, важкі втрати, чи збереже віру в житія іі людей, чи пройде він іспит на людяність, і взагалі, то виявиться сильнішим: обставини чи його характер, — цс питання стає наскрізним в повісті. низка епізодів об'єднується не тільки образом соколова, а «круговою» композицією і прикутістю уваги до цього питання, а ше окремими образами-лейтмотивами, такими як образ дороги, що переростає в образ складного життєвого шляху взагалі. багато разів повторюється у цьому лейтмотиві слово «тяжко»: «тяжко мені, братцю, згадувати, а ще тяжче розповідати про те, що довелося » окремої історії або окремої пригоди в повісті немає, життя андрія соколова осмислюється автором як явище епохи.у чужій землі андрій «поховав останню свою радість і надію» — свого сина. це було лише одним з випробувань, що випали на його долю. він знав й інші втрати, пережив полон, витримав майже неможливе, з того, що взагалі може довестися витримати людині. хоча андрій соколов ніби не здійснював особливих подвигів, у розказаних автором епізодах достатньо свідчень про його мужність. він — герой, хоча герой непоказний, один з мільйонів подібних непомітних героїв.здавалося б, ненависть до ворогів мала б витіснити з його серця будь-які інші почуття: таке нерідко трапляється саме з сильними людьми. схоже, що почуття трагічної безнадійності зачепило-таки глибинні шари його особистості. але доля зводить його з сиротою ванюшею, дитиною. в якої вкрали дитинство, і втрати якої були не меншими, ніж у нього, дорослої людини. й ось вже емоційна тональність оповіді змінюється: «вночі то погладиш його сонного, то волоссячко на і понюхаєш, і серце відходить, стає м'якішим, а то воно ж у мене скам'яніло від горя», — зізнається андрій соколов.отже, він не втратив здатність до співчуття й доброти. більш того, через наступне всиновлення ванюші шолохов розкриває ідею непереможності людяності. віра та надія звучать у цих рядках повісті: попри все андрій соколов лишився людиною. повісті, названо не просто «долею», або «долею андрія соколова» — узагальнене слово «людина» підкреслює важливість саме цього моменту. у його ставленні до дитини — перемога доброти над жорстокістю, над утратами та загальною руїною: це більше, ніж військова перемога над ворогом, цс перемога іншої моралі — гуманізму та відповідальності за долі інших.але знову ж таки відповідальність андрія не обмежується відповідальністю за малого сирітку, вона нерозривна з відповідальністю за долю батьківщини. у кінці повісті це звучить відкритим текстом: «і хотілося б думати, що ця російська людина незламної волі витримає, і коло батьківської о плеча виросте той, хто, подорослішавши, зможе все витерпіти, усе подолати па своєму шляху, якщо до цього покличе його батьківщина».отже, повість про долю андрія соколова — розповідь про переміни людини над нелюдськими обставинами, надії над відчаєм, мпрнш п існування над страхіттям війни.