Доведіть або спростуйте думку: "життя лесі українки-подвиг" заранее

  лариса петрівна косач чи, як вона більше відома, леся українка, була дійсно великою жінкою. поетеса, драматург-новатор, публіцист, критик, громадський діяч — і це лише мала частина її обдарувань. леся українка була першою серед тих, хто розпочинав нову українську літературу, хто прагнув вивести її на світовий рівень, позбавивши ознак хуторянства, замкненості. проте ця жінка особлива не тільки своїм надзвичайним літературним обдаруванням — все її життя було подвигом, прикладом справжньої мудрості та незламності волі. читаючи лесини вірші, важко повірити, що писала їх тендітна, хвора жінка, яка довгі роки була прикута до ліжка страшною і на той час невиліковною хворобою — туберкульозом. ця боротьба за життя, за можливість реалізувати власні мрії та бажання розпочалося ще в дитинстві і продовжувалась тридцять років. проте нестерпні муки не зламали дівчину, не зробили її слабкою та безвольною, а навпаки, виховали надзвичайну силу волі, її мужності могли б позаздрити й дорослі чоловіки. хвороба позбавила лесю змоги вести нормальний спосіб життя, єдиною відрадою стала творчість, вірші, у яких не було ані слова нарікання на несправедливу долю, а відчувалась незламна воля, заклик до рішучих дій. "від часу "поховайте та вставайте, кайдани порвіте" україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як з уст цієї слабосилої, хворої дівчини", — писав іван франко. власна хвороба зробила лесю чутливою до чужого горя, вона бачила тяжкий стан рідного народу і, як ніхто інший, бажала змін. та чи могла слабка дівчина достукатися до далеких володарів чи хоча б взяти в руки зброю? проте леся знаходить інший шлях — її зброєю стало слово. поетеса поставила свою творчість на захист знедолених, вона прагнула збудити свідомість народу, її слова надихали, закликали до рішучих дій: слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє! може, в руках невідомих братів станеш ти кращим мечем для катів. і лесини слова справді стали міцною зброєю, вони викривали всі жахливі діяння влади, говорили про зубожіння українського народу, звинувачували інтелігенцію у бездіяльності. леся українка не могла пробачити здоровим сильним людям їх пасивність, байдужість до горя інших. поетеса була впевнена, що слід сподіватись навіть без надії, що слід щось робити заради змін, навіть якщо це здається безглуздим: так! я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись, буду жити! геть, думи сумні! важко уявити, яку внутрішню силу повинна мати людина, щоб, будучи приреченою на смерть, писати такі слова, стверджувати життя. поетеса зневажала сльози й жаль і, я думаю, мала на це повне право: якщо хвора дівчина не зламалася, не втратила віру в майбутнє, то здорові чоловіки, які прикривалися словами про марність будь-яких дій, виглядали поряд з нею просто жалюгідними. дійсно, життя та творчість лесі українки — це подвиг, приклад громадянської мужності. за своє коротке життя, більша частина якого була сповнена страшними муками, леся українка зробила стільки, скільки не може зробити й здорова людина, що прожила довге життя. у кожному рядочку її віршів відчувається любов до рідної землі, занепокоєність станом народу, але й щира впевненість, що зміни таки відбудуться, треба тільки рішуче діяти, а не лити сльози, сидячи на одному місці. громадянська лірика лесі українки — це не тільки її зброя, її внесок у справу визволення рідного народу, це ще і її щирий, сповнений любов'ю подарунок цьому народові.

из-за кровной мести влиятельных итальянских семейств монтекки и капулетти в вероне царит хаос и беззаконие. принц под страхом смерти приказывает жителям города прекратить вражду (vérone). во время того, как леди капулетти и леди монтекки вендетту между кланами (la haine), сын монтекки ромео и дочь капулетти джульетта мечтают о любви (un jour).

парис, выходец из знатной семьи, приходит к семье капулетти просить руки их дочери (la demande en mariage). леди капулетти убеждает джульетту выйти замуж (tu dois te marier). тем временем ромео с друзьями меркуцио и бенволио ведёт праздную жизнь в вероне (les rois du monde, la folie). ромео терзает предчувствие чего-то недоброго (j’ai peur). в надежде развлечь его, меркуцио и бенволио его, закрыв лицо маской, пойти с ними на семьи капулетти (le bal). на он сталкивается с джульеттой, они влюбляются друг в друга (l’amour heureux). узнает ромео и его друзей.

джульетта узнает, что под маской скрывается ромео (le bal 2). с грустью рассказывает о своем нелегком детстве, вследствие которого он стал ненавидеть всех монтекки (c’est pas ma faute).

джульетта мечтает о встрече с ромео (le poète). ромео пробирается к ней в сад, где предлагает ей руку и сердце (le balcon). ромео просит священника лоренцо поженить их. тот соглашается, в надежде, что это может примирить враждующие кланы (par amour).

кормилица джульетты приходит к ромео и встречает его друзей, не понимающих, зачем капулетти ищет его (les beaux, les laids). ромео сообщает ей, что свадьба состоится этим вечером. кормилица, которая любит джульетту как дочь, приносит ей радостную весть (et voilà qu’elle aime). ромео и джульетта тайно женятся (aimer).

акт 2

на следующий день меркуцио и бенволио обвиняют ромео в предательстве из-за свадьбы с джульеттой (on dit dans la rue). , тайно влюбленный в свою двоюродную сестру джульетту, ищет ромео, чтобы убить его (c’est le jour). он приходит к монтекки, но не находит там ромео. вместо этого возникает конфликт с меркуцио. ромео хочет разнять их, но только мешает — из-под его руки ранит меркуцио (le duel). рана оказывается смертельной, меркуцио умирает на руках ромео. ромео убивает (mort de mercutio).

на место дуэли приходят семьи монтекки и капулетти, требуя у принца возмездия (la vengeance). принц изгоняет ромео из вероны и думает о том, что он значит для вероны (le pouvoir). джульетта узнает о смерти брата. лоренцо убеждает ромео, что изгнание спасает его от смерти (duo du désespoir).

вечером ромео проникает к джульетте в спальню через сад и они проводят первую совместную ночь, после чего ромео бежит в мантую (le chant de l’alouette). родители джульетты принимают бесповоротное решение — на следующий день должна состояться свадьба париса и джульетты. она безуспешно пытается отговорить родителей (demain). расстроенный, лорд капулетти рассказывает о своей любви к дочери (avoir une fille). джульетта не понимает, почему должна подчиняться (pourquoi).

в изгнании ромео думает о джульетте. в отчаянии, джульетта бросается к лоренцо, который придумывает план, который по его мнению, закончится благополучно для любовников и их семей (sans elle).

джульетта притворяется, что согласна с планом женитьбы, однако в ночь перед свадьбой она выпивает отвар, приготовленный лоренцо. этот отвар был приготовлен таким образом, что будучи выпит, вызывает кому, похожую на смерть (le poison). джульетта надеется, что когда проснется в фамильном склепе, ромео придет и заберет её оттуда. но письмо лоренцо к ромео, в котором он рассказывает ему о плане, теряется. вместо этого, ромео узнает от бенволио, что джульетта мертва (comment lui dire).

ромео приходит в фамильный склеп капулетти и видит бездыханную джульетту. чтобы воссоединиться с ней в смерти, ромео пьет яд (mort de roméo). вскоре после этого джульетта просыпается и видит своего мертвого мужа. без него она не хочет жить и пронзает себя его кинжалом (la mort de juliette). чуть позже, лоренцо приходит в склеп и находит влюбленных мертвыми. он жалуется на произвол бога (j’sais plus). после исхода трагедии две семьи решают забыть о прежних разногласиях и начать жить в мире (coupables).