Ми вже мали бажан…я пом…ритися але запекло мовчали очікуючи хто заговорить першим і мабуть від нашої злостивої мовчанки раптом в/дал…ні бабахнуло громом і небо оперезане блискавками стало бездонно/червоним як пекло перекинуте догори ногами а ми такі маленькі й смішні в своїй ні/к/чемній сварці притулились одне до одного так ніби ніколи не/було

ми вже мали бажання помиритися, але запекло мовчали, очікуючи, хто заговорить першим, і, мабуть, від нашої злостивої мовчанки раптом вдалині бабахнуло громом   -  і небо, оперезане блискавками, стало бездонно-червоним, як пекло, перекинуте догори ногами, а ми, такі маленькі й смішні в своїй нікчемній сварці, притулились одне до одного так, ніби ніколи не  було між нами ні сварок, ні  непорозумінь, а лише оце бажання стояти обнявшись і відчувати тепло тіл і сердець.

У моєму віці слід мати взірець для наслідування. Це своєрідний компас, за яким можна спрямовувати свій життєвий шлях, здійснювати свій життєвий вибір. Я багато думав над цим, і нарешті знайшов ту людину, яку хотів би наслідувати. Григорій Савич Сковорода був не видатним науковцем, письменником, релігійним діячем. Кілька деся­тиліть XVIII століття я б хотів назвати “добою Григорія Сковороди”. До творів Григорія Савича належать численні байки, філософські роботи, підручники з етики тощо. Але най­головнішим, на мій погляд, твором цієї людини було, власне, її життя.З молодості й до останніх днів Сково­роду цікавила проблема щастя. Сам він формулював це питання приблизно так: як окрема людина може досягти свого власного щастя? Сковорода шукав вирішення цієї проблеми в царині моралі і релігії. Мені дуже подобаєть­ся те, що філософ шукав відповіді не в книжках і не поринаючи в безодню роздумів. Його життєвий шлях був сповнений зустрічей з людьми. Сковорода аж ніяк не вважав себе розумнішим за інших, і тому радо вступав у суперечки. Згадаємо: “У суперечці народжується істи­на”. Саме за це він отримав прізвисько “український Сократ”.Григорій Савич, вже будучи досвідченим ученим, чима­ло подорожував Україною і країнами Західної Європи. Усюди він умів знайти ті знання, яких, як йому здавалося, у нього замало. У мене викликає захоплення це вміння вчитися, вміння дивуватися світові. Сковорода бачив у людях притаманні їм вади, але завжди вважав людину створінням, гідним Божого задуму.Нинішній світ зробився дещо старшим.