Відмінності першого и другого універсалів?

Різні положення 1 універсал вимога надати україні автономію в рамках демократичної та федеративної росії; - обрання на основі загального прямого таємного голосування українських установчих зборів; - уцр проголошувала себе виразником усенародної волі та брала на себе в цьому зв'язку всю повноту політичної відповідальності; - універсал закликав українських громадян до згоди і взаєморозуміння з демократичними силами інших націй; - в універсалі містилася вимога усунення на місцях окремих осіб і організацій, що «вороже ставились до ідеї української незалежності», але не насильницькими , а шляхом їхнього переобрання; - проголошувалася необхідність створення української скарбниці за рахунок організації збирання податків з населення; - містився заклик до населення створювати органи влади на місцях, які б перебували у підпорядкуванні уцр; - засуджувалася політика тимчасового уряду на переговорах із представниками уцр. тимчасовий уряд засудив i універсал уцр як документ «злочинний і сепаратистський». наприкінці червня до києва прибула з петрограда делегація тимчасового уряду. за кілька днів переговорів їй вдалося змусити уцр піти на компроміс і відмовитися від деяких положень i універсалу. 2 універсал - українська центральна рада має поповнитися представниками від інших народів, які живуть в україні; - поповнена центральна рада утворює генеральний секретаріат, склад якого затверджує тимчасовий уряд; а українська центральна рада починає розробку закону про автономічний устрій україни, який має бути затверджений всеросійськими установчими зборами. до затвердження цього закону, уцр зобов'язується не ставити питання про надання автономії україні; - українська центральна рада призначає своїх представників для роботи при військовому міністрі тимчасового уряду, генеральному штабі та верховному головнокомандувачі, на яких покладалася безпосередня організація українських військових частин; - формування українського війська здійснюється під контролем тимчасового уряду.

2. в соответствии с приказом министра обороны российской федерации от 28 июля 2000 г. № 345 «об утверждении положения об условиях и порядке приема в военные образовательные учреждения высшего профессионального образования министерства обороны российской федерации» в качестве кандидатов для зачисления в военно-учебные заведения курсантами могут быть рассмотрены граждане российской федерации, окончившие образовательные учреждения среднего (полного) общего или среднего профессионального образования, из числа: • граждан, не проходивших военную службу, – в возрасте от 16 до 22 лет; • граждан, прошедших военную службу, и военнослужащих, проходящих военную службу по призыву, – до достижения ими возраста 24 лет; • военнослужащих, проходящих военную службу по контракту (кроме офицеров), – по истечении половины срока военной службы, указанного в первом контракте, до достижения ими возраста 24 лет.