Почему в в 17 веке вернулось монашество?

отшельничество  развивалось под влиянием  антония великого  и  илариона. основателем другой формы монашества,  общежительной, или  киновитной, считаетсяпахомий великий. в верхнем египте, в  табенне, около 340  г. возник монастырь по  уставу пахомия, быстро распространившемуся в христианском мире. при таком уставе монахи жили в отдельных  кельях  (по 1-3 монаха на келью). первоначально у монастырей не было определённых отношений к церковной иерархии, затем стали ставить священников из числа монахов для богослужения в монастыре. среди мужских монастырей табенны по инициативе пахомия его сестрой был основан женский монастырь. на востоке родоначальником общежительного монашества был  феодосий великий, основавший первую киновию в окрестностях  вифлеема, в ней был принят устав  василия великого, более мягкий по сравнению с уставом пахомия.

те  аскеты, которые считали необходимым более крайнее отречение от мира, создавали новые формы монашества, такие как  затворничество, молчальничество,столпничество. также существовали формы подвижничества, осуждавшиеся церковью. они превращали подвижничество в профессию или прикрывали полное одичание. вкрадывались искажения и в киновитное монашество: появлялась частная собственность, возникла практика насильного пострига. светская власть постоянно вмешивалась в церковные вопросы, церковная иерархия вмешивалась в политику, вследствие чего монашество стало принимать большое участие в общественной жизни.

Позитивним у діяльності Цезаря як правителя Риму було:

1. Реформи: Цезар впровадив ряд реформ, які поліпшили життя римського населення. Він здійснив земельну реформу, що дозволила розподілити державні землі серед безземельних фермерів, тим самим зменшивши соціальну напругу.

2. Розширення Римської імперії: Цезар провів успішні воєнні кампанії, завоювавши значну частину територій, які потім стали частиною Римської імперії. Це зміцнило позицію Риму в Середземномор'ї і забезпечило більшу безпеку для імперії.

3. Законодавча реформа: Цезар вніс зміни до законодавства, що до унормувати правову систему і забезпечити більшу справедливість. Він впровадив такі закони, як "Закони про Юлії" і "Закони про Цезаря", які регулювали різні аспекти суспільного життя.

4. Фінансова реформа: Цезар впровадив заходи для поліпшення фінансового становища Римської імперії. Він виконав реформу податкової системи, посилив контроль над фінансовими установами і здійснив інші заходи, що сприяли економічному зростанню.

5. Пропаганда миру і стабільності: Цезар намагався забезпечити мирну та стабільну ситуацію в імперії, що сприяло розвитку торгівлі, культури та інфраструктури. Він проводив політику примирення з політичними опонентами та національними групами.

Негативних аспектів, пов'язаних з діяльністю Цезаря як правителя Риму:

1. Диктаторський режим: Після успішної завоювальної кампанії Цезар зміцнив свою владу і проголосив себе диктатором на пожиттєвий термін. Його влада була концентрована в одній особі, що підірвало республіканські принципи римської системи уряду.

2. Злочини проти республіканських інституцій: Цезар прийняв ряд заходів, які обмежили вплив Сенату і розклали його повноваження. Він збільшив кількість членів Сенату, включивши у нього своїх прибічників, що спричинило зниження його авторитету.

3. Авторитаризм і патронаж: Цезар надавав посади і вигоди своїм прибічникам та соратникам, зокрема, використовуючи їх для зміцнення своєї влади. Це призвело до виродження римської республіки в систему патронажу, де влада була розподілена на основі особистих зв'язків, а не на основі заслуг.

4. Військові походи: Цезар провів численні військові походи, що призвели до завоювання нових територій, але також викликали великі людські та матеріальні втрати. Його розширення імперії було супроводжено кровопролиттям і поневоленням покорених народів.

5. Асасинація і політична нестабільність: Наростання незадоволення внаслідок авторитарного правління Цезаря призвело до його асасинації у 44 році до н.е. Це спричинило політичну нестабільність та період хаосу в Римській республіці. Після смерті Цезаря розпочалася боротьба за владу між різними політичними фракціями, що призвело до громадянських війн та політичної турбулентності. Наслідком цього було остаточне завершення республіканського устрою та встановлення імператорської монархії в Римі.