План до твору "захар беркут". , не из просторов интернета, учительница все те планы знает напамять)

1приїзд тугара вовка 2 дали дочкау тугарам мирослава 3 напад татаро-монголів 4 визволення сина захара 5 смерть головного героя

Цитати до образу ахілла «тут, одрікаючи, каже йому ахілл богорівний: сміливий будь! і як знаєш божественну волю, скажи нам, я ж побожусь поки живий я й дивлюсь на цю землю, ніхто не посміє тут, біля наших човнів, і рукою торкнутись до тебе із ахеїв усіх, хоча б ти назвав і атрі (пісня 1) «я не заради троян войовничих прийшов у цю землю битися з ними. троянці ні в чім перед мною не винні: ні задля тебе, стидкий, прийшли ми слідом за тобою. з тим, щоб, побивши троян, з менелая ізняти наругу, з тебе також, собача « ж ніколи не маю такої, як ти, нагороди, як ахеї беруть яке часом місто троянське, хоч і завжди на війні щонайважчу і гіршую працю руки мої відбувають.» (там же) «справді, богине! треба послухатись божого слова,— так воно краще, хоч дуже обуренням я розпалився: хто поважає богів, того і вони поважають». (там же) «слуги пішли проти волі берегом буйного моря і підійшли до наметів й легких кораблів мірмідонських. там і ахілл побачили, перед наметом сидів він. і їх уздрівши, не дуже зрадів той пелід богорівний. з острахом перед царем, ні сказати не сміючи діла, ні запитати його, вони мовчки обидва спинились; він же те зараз почув своїм серцем і так їм промовив: будьте здорові, посланці, вісники бога і смертних, ближче сюди підступіть. не ви, а атрід тому винен. знаю, за чим він прислав вас — вподобану дівчину взяти.» (там же) «син же пелея, швидкий на бігу ахіллес, залишився край тих човнів мірмідонських, держачи зло на ахеїв. в раду, що людям приносить шанобу, уже він не входив, та й у війну не втручався, хоча його щиреє серце дуже журилось і прагнуло дуже кривавої праці»  «ахілл  - він багато сильніший. він до доброго завжди прихильний». (пісня 11) «гектор, ждучи, міркував, ахіллес уже був недалеко, мов еніалій-боєць, скаженілий в шоломі гривасті ще й понад правим плечем він списом потрясав пелеанським,  дуже страшним, і блищала навкруг його мідь, ніби сяйво, полум'ям ніби вогню, ніби сонця на сході проміння.»  (пісня 22)«гекторе, ворог навіки, мені й не кажи про умови! як ото поміж левів і людей договорів немає, вівці з вовками до щирої згоди ніколи не дійдуть — лихо вони замишляють одно проти одного завжди,— так поміж нами приязні — тобою і мною — немає, жодних не буде й умов, аж поки між нами хто-небудь крові не вточить арею, бійцеві, що страху не знає.»  (там же)   сам же ахілл свого батька оплакував, ще й за патроклом тяжко журився,— і стогін їх сумно лунав по покоях. а після того, як слізьми наситивсь ахілл богосвітлий, з серця ж його і грудей одлягло скорботне бажання, з крісла він швидко підвівся й за руку підводить старого, сиве чоло івши й на бороду зглянувшись сиву, і, промовляючи, з словом до нього звернувся крилатим: «о бідолашний, багато печалі душею зазнав     та заспокойся і в крісло сідай! хоч як боляче нам, глибоко в серці сховаймо свою ми журбу і скорботу. не нічого найревніші сльози й ридання. долю таку вже богове нам, смертним, напряли нещасним — жити весь вік у журбі, самі лиш вони безпечальні.»      «довго пріам дарданід тоді дивувався з ахілла, зросту його і краси, до богів бо усім був подібний.» (пісня 24)   цитати до образу гектора  « мені соромно дуже  перед троянцями й перед троянками в пишних убраннях,   те, що я тут боягузом вхилятися буду від січі. та не велить мені й серце, бо звик вже я бути хоробрим, в перших рядах між троянськими лавами з ворогом битись, батькові славу велику й собі здобувавши незмінно». (пісня 6)    «ти тепер, ректоре, й батько у мене і мати шановна, ти мені рідний мій брат і подружжя моє ; ну ій же мене і тепер залишайся на башті, та не зроби сиротою ти сина й жону удовою». (там же)   «зевсе і інші безсмертні! молю, щоби син мій цей вийшов задля троянців таким, як і я — знаменито величним та кріпкодушним, щоб вмів вол одарити він в іліоні, всі щоб про нього казали, узрівши, як іде він з битви: «цей куди кращий від батька! » щоб ніс він скривавлену броню, згубного ворога вбивши, і радував матері серце». (т. ж) «люба! ти серця собі не в'яли понад міру журбою, бо мимо долі мене аніхто у аїд не спровадить; долі своєї, скажу знов, ніхто не мине з чоловіків — ні полохливий, ні надто відважний, коли він родився. йди ж, моя люба, додому, свої там роботи закінчуй, ткання й прядіння доглянь та й жінкам-челядинкам наказуй діла свого пильнувати, війна ж — чоловіків турбота всіх, хто в святім іліоні родився, моя ж особливо». (там же) нині знайшла мене доля! тільки коли б мені тут без борні не загинуть, без виконать діло велике на спогад далеким нащадкам! » (пісня 22)    «слави ми досить : божистого гектора вбито мужа того, що вся троя його шанувала як бога».