Написать сочинение "усна народна творчість - душа українсьокого народу"

усна народна творчість — це основа нашої безмежно багатої культури. це наш дух, наша душа, наша пісня, якій світ дав найвищу оцінку. використання вікового досвіду народу завжди нашим письменникам. починаючи від котляревського, ми можемо побачити в їхніх творах яскраві зразки народної мудрості, цього невичерпного й справді цілющого для художника джерела.

фольклор бере свій початок ще з тих часів, коли не було ні писемної літератури, ні письма взагалі. усна народна творчість слугувала народу для власних потреб, як-то: колискові, казки, загадки, примовки. вони мали прищепити дитині любов до народної творчості, надати їм зразки моральної норми поведінки, сформувати естетичні смаки.

протягом століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ творив сувору, мужню й водночас ліричну поезію — думи та пісні. ці перлини народної творчості не втратили і ніколи не втратять свого наукового та культурного значення, адже в них відбито світогляд народу на кожному етапі його історичного розвитку, його моральноетичні погляди, естетичні смаки.

основний пафос дум — оспівування ратних подвигів українського народу, проповідування здорової суспільної та сімейної моралі. герої таких дум як "втеча трьох братів із города озова", "отаман максим старий", "іван богун", "хмельницький та барабаш", "олекса попович" стали вже загальновідомими символами боротьби за краще майбутнє українського народу. кобзарі співали ці думи в українських містах та селах, несучи людям звістку про подвиги, віщуючи про нові битви та події визвольної боротьби.

історична пісня, як і дума, збагачувалась кращими надбаннями близьких їй жанрів народнопоетичної творчості, хоч завжди була цілком самостійним жанром. історичні пісні були покликані зобразити страждання людей, коли палали міста та села україни, коли молодих людей забирали в полон, а старих — нищили. про це йдеться у таких відомих історичних піснях, як "зажурилась україна, бо нічим прожити", "за річкою вогні горять", "в цариграді на риночку".

сюжети нашої минувшини, оспіваних народних піснях та думах, невмирущі, вони вічні. саме тому українські письменники намагалися використати їх для створення не тільки історичних, але й художніх творів. завдяки їм віковий досвід народу й досі передається з уст в уста наступним поколінням.

Шлях в тисячу миль, як кажуть люди, починається з першого кроку, так

і успіх починається з перших кроків. Важко передбачити ким ти будеш у

майбутньому, бо життя постійно змінюється, змінюються умови життя,

люди, країни… Ще є питання про твоє призначення чи про твою місію в

житті: яку отримав задачу перед народженням? які діла ти повинен зробити,

щоб розвивати себе і мир? для чого ти народився? яке твоє покликання? Ці

всі питання часто запитують у себе люди, бо розуміють, що, якщо рухатися

по своєму шляху, то ти будеш мати щастя, успіх, а ось рухатися по

нав’язаному шляху нічого доброго не принесе, хоча, можливо, людина буде

мати достаток, а ось радість і щастя ні.

Я бачу себе у майбутньому успішною людиною, яка розвивається і має

різні інтереси такі як малювання, ліплення, яка читає різні книги по різним

напрямкам, які дозволять йому розвиватися, стати успішною людиною. Ще я

бачу себе професіоналом, який знає своє діло і вміє аналізувати, як

розвивається підприємство, що відбувається в економіці, що змінилося в

законодавстві, що відбувається в світі тощо. Але, щоб все це було, треба

діяти в цьому напрямку, бо тільки діяння приносять результати, а не розмови.

При цьому треба розвивати позитивні риси характеру та звички. Треба

розвивати працьовитість, сильну волю, чесність, навчитися відповідати за

свої слова, діяння, постійно підтримувати саморозвиток, читати корисні

книги, не витрачати дарма свій час тощо.

Університет дещо сприяє досягненню моєї мети, бо дає базові знання

для професійного розвитку, хоча, насправді, все залежить від мене, як буде

досягатися мета мого життя. Тебе можуть дати всі знання, які дозволять тобі

стати професіоналом, майстром, але ти нічого не робиш, тому нічого не

отримуєш. Але я хотів би, щоб університет давав мені більше практичних

знань і навичок, щоб краще сприяло досягненню мети, бо життя більше практики, ніж теорії, бо результат з’являється завдяки практики, ніж

теорії, хоча треба мати в деяких випадках знання.

На сьогоднішній день в сучасні вищій освіті не вистачає саме

практичних знань, які працюють реально в житті, які приносять результат,

можуть прискорити твій розвиток чи до тобі. Ще є проблема в

тому, що студенти не розуміють, яку задачу реалізовує їхня професія, що

хочуть роботодавці, що студентам потрібно знати перед тим як працювати,

що їм не вистачає для роботи, як стати успішним тощо. І проблема в тому,

що студенти вирішують ці питання після навчання, а не під час навчання, а

могли б дізнатися з самого початку навчання, що їм, насправді, потрібно

знати, щоб стати успішним професіоналом і, тоді б не мали проблеми після

навчання на роботі, коли дізнаєшся, що ця теорія не працює, а ось це не

знаєш і так далі.

Асоціація випускників КРОКу – це об’єднання випускників, які зараз

працюють в різних напрямків господарства, при цьому ще в різних країнах

світу, тому ця організація, як раз, може дати практичні знання про те, якстати успішним професіоналом, для чого потрібна професія, чого хочуть

роботодавці. При цьому вони ще можуть розповісти які закони економіки

зараз працюють в України, які помилки не треба допускати, які професії

зараз потрібні. Навіть, роботодавці з асоціації можуть створити конкурс для

студентів КРОКу на вирішення проблеми в підприємстві. Той хто найкраще

вирішить цю проблему, той може отримати роботу в компанію. Життя – це

рух, чим більше робиш дії, тим більше отримуєш результати.

Якось так)))