Составьте рассказ на тему зима в саду мне надо

Прекрасный сад зимой. хотя деревья и стоят голые, однако они словно покрытые белыми прозрачными занавесками, что делают все вокруг таинственным, необычным.  низкорослые, тонкоствольные вишенки, принарядившись в пушистые береты, стоят в сторонке от остальных деревьев, словно о чем-то секретничают, сбившиеся в кучку, подружки. дальше, как кавалеры на венском , выстроились высокие яблони, а напротив них склонились в поклоне кудрявые головки персиков.  кое-где висят одинокие плоды груш или яблок, прихваченные ночным морозом и от этого ставшие прозрачными, словно удивительно хрупкие елочные шары. снегири беспорядочными расселились по ветвям деревьев и застыли, уткнувшись клювами в оперенье на алых грудках..одним только взмахом своей волшебной палочки чародейка-зима превратила реальный мир в удивительную сказку.

Прекрасний сад взимку. хоча дерева і стоять голі, проте вони немов покриті білими прозорими фіранками, що роблять все навколо таємничим, незвичайним. ходиш засніженими доріжками, і думається про казковість цього світу, його чарівність. саме зима, прийшовши після сльотаву пізньої осені, прикрасила землю. сада мій, ніж дихаєш ти а цю зимову пору? або зовсім спині або тільки приховуєш своє потаємне життя? ні, не спить взимку сад. десь там, під снігом, під корою дерев продовжується розвиток, вирує життя, яка готується знову розквітнути весною. у зимовому саду мені дуже подобається засніжені рослини. дерева все в снігу, дуже красиво. коли я виходжу в сад завжди чищу доріжку щоб було зручно пройти. я дуже люблю зимовий сад, мені дуже подобається кидатися сніжками, потрапляти в дерево, грати з друзями, дивитися на снігові рослини, мені це дуже подобається, щовечора я виходжу в сад. зараз він весь в снігу. коли в будинку запалюють світло, сніг блищить, як ніби наш сад посипаний сріблом. на доріжках видно великі сліди - це пройшли люди. а ось сліди, схожі на квіточки, - це сліди нашої кішки. дерева все в інеї, кущики біля паркану засипало снігом. світло туди не доходить, і здається, що там, в темряві, в кущах, хтось ховається. але мені зовсім не страшно в нашому саду. навпаки, я дуже люблю гуляти там взимку, бо сад здається таємничим і загадковим.

мамині руки – це найтепліші, найніжніші руки на землі. так я думаю про руки своєї мами. мабуть, кожна дитина буде за мною згодна. всі люблять своїх матерів, а я свою  люблю найбільше.

моя мама – найкраща мама у світі. і її руки випромінюють добро та світло. колись вони сповивали мене і гойдали. а потім робити перші кроки. вони заспокоювали мене, коли щось не виходило. потім мамині руки перший раз збирали мені портфелика до школи. мама тримала мене за руку, коли вела у перший клас.

коли я хворію, мама обов’язково пригорне мене до себе, приголубить. вона робить мені гарячий цілющий чай, приносить ліки. ії ніжні руки, мабуть, вміють лікувати, і скоро я вже одужую.

мамині руки трудящі,   вони не знають спокою. ці руки дуже рідко відпочивають. з ранку до вечора вони трудяться: на роботі, вдома. своїми добрими руками мама готує нашій родині  смачні сніданок, обід та вечерю. вона турбується про нас не тільки словом, але й справами. я навіть знаю слова з пісні, що присвячені маминим рукам: «мамині руки - колиска моя. хліб у долонях, що сонцем сія».

ми не завжди цінуємо  все, що для нас робить мама. часом ми не слухаємося її, погано себе поводимо, або забуваємо подякувати за її турботу. але дар від маминих рук – найдорожчий у світі. і про це потрібно пам’ятати. дуже важливо віддячувати мамі за ласку її добрих рук. можна їй по господарству, власноруч змайструвати  для неї подарунок, принести їй якісь солодощі. можна навіть просто підійти та поцілувати її теплі руки. і сказати слова подяки.