Що сприяло на вибір освіти нечуя-левицького?

вагомою є думка дослідника м.мандрики про те, що питання освіти    завжди цікавили і.нечуя-левицького як учителя. на україні, в польщі, молдавії митець відчував складність навчання школярів "чужою" мовою    мабуть, саме тому й повстав проти русифікаторської політики запровадженої офіційною школою, протестував, щоб не пригнічували і не нехтували національною мовою. з цього приводу письменник написав кілька статей, серед яких стаття "органи російської партії", у якій автор висміяв політику обрусіння з боку царського уряду. він зазначав, що у школах запроваджували класичну грецьку і латинську мови, "щоб ними забивати голови учням, відволікати їх від революційного впливу передової європейської думки; проте грецька і латина вбивали в молоді не лише думку, а й здоров’я. цей виступ проти реальної науки, натуральної історії, перешкоджав прогресу, тягнув школу назад".

як писав і.нечуй-левицький, "хто ж з нас буде любити того, хто    зв’язує нам руки, суне нам свою мову, виганяє з україни нашу українську національність, забороняє нам любити свій народ, дбати о його освіті? хто ж подякує за таку ласку? ми не хочемо ні "обрусіння", ні ополячення, не мадьяризації, хочемо зістатися русинами-українцями і не допустимо знущання над нами, робити експерименти всякої пропаганди над п’ятнадцятьма з половиною мільйонів нашого українського народу".

національні почуття і.нечуя-левицького весь час травмувалися, бо він постійно відчував зневагу до української мови, культури. тож не дивно, що національна ідея домінувала як у його художніх творах, так і літературно-публіцистичних статтях ("сьогочасне літературне прямування", "українство на літературних позвах з московщиною"). дожовтнева критика звинувачувала і.нечуя-левицького у пропаганді буржуазного націоналізму. однак ми погоджуємся зі справедливою думкою дослідниці н.зінченко про те, що "весь "націоналізм" і.нечуя-левицького полягав, власне, у прагненні відстояти право народу говорити рідною мовою і розвивати свою культуру".

Ідейно-художній аналіз твору т. Шевченка «Думи мої, думи мої…»

Объяснение:

Тема: Звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.

Тема: Звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.

Ідея: Тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість до змінити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом.

Основна думка: Думка про нещасливу долю свого народу не залишає поета протягом усього часу перебування на солдатчині.

Жанр: Громадянська лірика.

Звертання: «думи мої», «мої голуб’ята», «мої любі».

Епітети: «думи мої єдині», «лиха година», «тихими речами».

Порівняння: «привітаю, як діток».