с заданием Характеристика образу Якима Сомка
1.
ПІБ діяча (повністю)

1/
2.
Походження

1/
3.
Рід діяльності

1/
4.
Портрет і зовнішність (2-3)

1/
5.
Риси вдачі (2-3)

1/
6.
Негативні риси

1/
7.
Політичні погляди (2-3)

1/
8.
Історична роль
(за текстом)

1/
9.
Ставлення до нього козаків

1/
10.
Його антипод

1/
11.
Особисте життя (за текстом)

1/
12.
В уяві автора (Сомко для Куліша)

1/

персонажі - українські гетьмани, які стоять по різні боки історичного моменту. Сомкові автор симпатизує, милується ним, бо «Сомко був воїн уроди, возрас-та і красота зіло дивної» (пишуть у літописах); був високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі; і вже, чи ступить, чи заговорить, то справді по-гетьманські».

Він був освіченою людиною, розумною, талановитою. Саме на нього П. Куліш покладав надію, що він своєю сильною рукою об'єднає всі землі України у незалежну державу. Ця людина вміє тримати себе впевнено, вірить у свою перемогу в боротьбі за ладу. Він цінує у козаків гордість, побратимство, їхню честь. Як мудрий державний діяч, мріє звільнити Україну від будь-яких ворогів. Та, на жаль, Сомко був самовпевненим і жорстоким по відношенню до простих людей та запорожців:

«Нехай лиш виїдуть у Переяслав царські бояре, тоді побачимо, як та чорна рпда устоїть против гармат! Запоріжців тоді я здавлю, як макуху, гетьмана їх поверну в свинопаси, дурну чернь навчу шанувати гетьманську зверхність!»

І все ж він мужній, благородний, відваги йому не бракує. Загибель Сомка пвтор розуміє як трагедію цілого народу. Іван Брюховецький - протилежність Л киму Сомку, бо він уособлює в собі всі негативні риси характеру: лихий, підступний, лицемірний, жорстокий. Це людина без совісті і честі; він гірше за Сомка гнітив народ. Дуже любив владу, тому підкупом та обіцянками зумів привернути на свій бік більше прихильників козацької старшини і навіть московських представників. Здобувши владу, він жорстоко розправився з тими хто підтримував Сомка.

«Вступаючи в осінь, о святому Симеоні, того літа за позволенієм його царського величества наказав гетьман Брюховецький постинати гетьмана Сомка і Валюту, полковника Ніжинського, полковника Лубенського, осавулів та інших полковників заслана на Москву, котрих на Сибір заслано немало старшини коряцької», - повідомляє «Літопис Самовидця».

Отже в образі Сомка автор втілив почуття патріотизму бо його турбує доля свого народу землі. Брюховецький - уособлення всього лихого, що призводить до кровопролитної війни. Показ козацького лицарства і любові до України в романі П. Куліша «Чорна рада»

Народився 11 (24) травня 1912 року в селі Дяківцях (тепер Літинського району Вінницької області) у родині селянина, ветерана російсько-японської війни Панаса Стельмаха. Мати — білоруска. Після закінчення загальноосвітньої школи навчався в педагогічному технікумі. Трудову діяльність розпочав у вінницькій газеті «Більшовицька правда».

У 1933 році закінчив літературний факультет Вінницького педагогічного інституту (першим у селі отримав вищу освіту) і до 1939 року вчителював у селах Київщини; 1939 року був мобілізований до Червоної армії, учасник німецько-радянської війни. Як солдат-артилерист воював у Білорусі, був двічі поранений. З 1944 року працював у редакції газети 1-го Українського фронту «За честь Родины». Під час війни у Воронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Рильського дві збірки фронтових віршів Михайла Стельмаха: «Провесінь», «За ясні зорі» (1942); в 1943 році — в Уфі надрукована книжка оповідань «Березовий сік» під редакцією Юрія Яновського.

Після війни, на за поета Максима Рильського, став співробітником Інституту фольклору, етнографії та мистецтва АН УРСР (1945–1954 роки). Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 6—10-го скликань, був заступником голови Ради Національностей.