Твір у публіцистичному стилі: чи є в українській нації майбутнє

українська держава переживала різні часи, часто дуже складні. коли здавалося, що більше не існує ні країни, ні нації. заборонялося писати, друкувати, навіть розмовляти українською мовою.

але навіть у такі часи знаходилися люди, які будили народ, нагадуючи хто ми є. наша нація пережила не одне століття пригноблення, тому нам складно бути гордими за свою батьківщину. майже половина людей не вміють розмовляти рідною мовою, як же їм боліти душею за україну та за українську націю. більшість населення ще кілька років назад сумувала і була придушена звісткою про розпад срср, гадала, що тепер життя неможливе. але ми вижили !

вже зараз люди починають розуміти, що ми -українці. діти, що народжуються, вже не знають національного приниження. ми вивчаємо рідну мову, рідну історію, своїх видатних людей. ми знаємо, що нам є чим і ким пишатися. нам є на кого рівнятися.

вважаю, в української нації є майбутнє і воно залежить від нас !

Вставні слова можуть виражати або вказувати на:​  

А) упевненість, невпевненість.  (безумовно, певна річ, сподіваюсь)

Б) джерело повідомлення, емоційну оцінку повідомлюваного (кажуть, на щастя)

В) повторюваність дії в минулому, порядок викладу думок, вирізнення основного (як вже колись було, по-перше, головне)

Г) ввічливість, привернення уваги (будь ласка, дивись) .