Напишите предложений 7 о а.и. гучкове (биография)

А.и. гучков родился 14 октября 1862 года в москве. изучал , государственное и международное право, политическую , финансовое право и рабочее законодательство в берлинском, венском и гейдельбергском университетах.    конституционный монархист, поддержал манифест 17 октября 1905 года.  был лидером депутатской фракции  октябристов, активно способствовал одобрению  думой  столыпинской аграрной реформы.    в 1910—1911 годах был председателем государственной думы, но 15 марта 1911 года отказался от этого звания, не желая поддерживать позицию правительства столыпина в связи с принятием законопроекта о введении земских учреждений в западных губернияхв сентябре 1915 года вторично избран в государственный совет по торгово-промышленной курии..в 1935 году гучков тяжело заболел. врачи поставили диагноз  — рак кишечника  — и скрывали это от своего пациента. будучи больным, гучков работал и верил в своё выздоровление.14 февраля 1936 года  александр иванович умер. 

Ухv ст. україні почала загрожувати нова небезпека - з боку турецької (османської) держави та кримського ханства. протягом xiv-xv ст. турецька військово-феодальна держава за султанів баязіда, мурада і махмеда захопила візантію (константинополь був завойований у 1453 увесь півострів. у 40-х роках xv ст. за хана хаджі-гірея кримське ханство остаточно відокремилося від золотої орди. основу його зовнішньої політики становило грабування країн-сусідів. під час правління хана менглі-гірея кримчаки захопили причорномор'я з містами дашів (очаків), хаджібей, які раніше належали литовській державі. в 1475 р. туреччина, підкоривши міста кафу, мангуп, перекоп, очаків, примусила кримське ханство визнати васальну залежність від неї й таким чином встановила своє панування на узбережжях чорного та азовського морів. турецький уряд збудував тут ряд фортець, що використовувалися для нападів на українські землі. наприкінці xv ст., після завоювання буджаку й зведення фортець в аккермані, бендерах, хотині, розпочалися напади турків на галичину та поділля. 1498 р. вони вперше спустошили галицькі міста перемишль і ярослав. кримські ж татари, спираючись на підтримку туреччини, ще з 80-х років xv ст. постійно нападали на україну. в 1482 р. менглі-гірей з великим військом вдерся на київщину, здобув київ ("град и огнем сожже, - писав літописець, - полону бесчисленно взя, а землю киевскую учините пусту"). наприкінці xv - у першій третині xvi ст. татарські орти (загони) на чолі з беями і мурзами майже щороку грабували, палили, руйнували й спустошували українські міста і села, гнали в полон (ясир) тисячі людей, їх у рабство на східних ринках. найбільшим невільничим ринком стала кафа. хоча литовські князі почали сплачувати кримським ханам щороку грошову данину (упоминки), кримчаки не припиняли своїх розбійницьких нападів па українські землі. польсько-литовська держава була не в змозі організувати захист своїх південних рубежів. наймане військо було незначне, налічувало ледве 4 тис. чоловік. шляхетське ополчення та магнатські надвірні загони не заважали, більш того - навіть потурали загарбникам: коли татари поверталися додому з ясиром, шляхетські загони нападали на них і відбирали полонених і добро, повертаючи їх потім власникам за викуп. у найскрутнішому стані перебували райони побужжя, придніпров'я та лівобережжя, котрі почали заселюватися лише в xv - першій половині xvi ст. зведені тут литовським урядом замки, навколо яких зосереджувалося місцеве населення, - брацлав, вінниця, черкаси, канів, остер - були погано обладнані, мали невеликі гарнізони й неспроможні були забезпечити надійний захист. так, в описі остерського замку від 1552 р. зазначалося: "замок 14 літ тому назад з дерева соснового поставлений, не-обліплений, весь зроблений, недобре ; є всіх городень старих і нових - 30, веж 5; але, крім нових, всі городні і вежі некріпкі, ветхі крім замку, передмістя - острог, огороджений дерев'яним тином з земляним у замку - 2 великі гармати ("діла"), 2 серпентини, 38 гакі" цей красномовний опис не потребує якихось коментарів. лише в першій третині xvi ст. шляхетське військо та загони місцевих князів на чолі з воєводою князем /с. /. острозьким завдали ряд поразок татарським нападникам (битви під лопушною у 1512 р: , під соколом у 1519 р. та під ольшаницею в 1527 головний тягар оборони українських земель від турків і татар ліг на плечі народних мас-т-селян, городян і нової сили, що піднімалася, — козацтва.