10 б. твір-роздум на тему чому поезія шевченка актуальна й донині

Напевне, в україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок "кобзаря" тараса шевченка. творчість цього поета можна не любити, можна критикувати, можна ставитися до неї із великою любов' у будь-якому випадку байдужим вона не залишає нікого.у чому ж феномен нашого великого митця? чому і сьогодні, майже через півтора століття після його смерті, твори, написані великим кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі? син кріпака, сирота змалку, талановитий юнак, що не має змоги розвинути свій талант про ці факти з життя тараса григоровича ми знаємо давно. повторюємо їх як завчену раз і назавжди інформацію, анітрохи не замислюючись над їх справжньою сутністю: яку ж силу духу слід мати, щоб у таких умовах не зламатися, не збайдужіти душею, не зчерствіти серцем, а все думати і піклуватися про свій народ? знаємо і те, що шевченкові не судилося спокійного життя до останніх днів, до останнього подиху. знаємо, що більше десяти років провів він на засланні, переносячи щоденну муштру у солдатській .казармі, потерпаючи від важких хвороб. але, як не дивно, не звертаємо уваги на один промовистий факт, що, здається, лежить на поверхні. маю на увазі зовнішність нашого поета. ми змалечку звикли до портретів похмурого дідуся у хутряній шапці та з густими вусами. змалечку знаємо, що то — "дідусь шевченко". а чи замислювався хтось: а скільки ж років тому дідусеві? тарас шевченко помер у 47 років, отже, на тих славнозвісних портретах йому років 44—46 (зараз не настільки важливо встановити точну дату написання того портрета, бо ми говоримо дещо про інше). так чому ж чоловік у розквіті своїх сил виглядає, як старенький дідусь? відповідь, безперечно, теж проста: винні все ті ж роки кріпацтва, заслання, солдатчини, винні хвороби. і незважаючи на все це, шевченко передусім піклувався про свій нещасний гнаний народ, про свою безталанну україну.саме завдяки своєму народному характеру твори великого кобзаря і сьогодні живуть серед нас. і сьогодні є напрочуд актуальними. думається, знайдуться люди, які посміхнуться після цих слів. яка, мовляв, актуальність, якщо минуло 150 років, якщо кріпацтво давно скасовано, якщо україна вже більше десятиліття є вільною країною? ! але я твердо повторю: твори тараса шевченка є актуальними і сьогодні.згадаймо його славнозвісне: "кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями, бо москалі — чужі люде, роблять лихо з вами". не думайте, що поет постає тут "росіяноненависником", адже москаль для нього — не синонім росіянина, а солдат московської армії. і застерігає він тут тих дівчат, які довірливо ві першому коханню, ламаючи тим своє життя назавжди. скажете, що жінка у xix і xxi столітті має абсолютно різний статус, різні можливості, і ваша сучасниця може з гідністю вийти з ситуації, яка поставила б у глухий кут дівчину xix століття? не сперечаюся, однак трагедія обманутої жінки і сьогодні викликає співчуття, тому багатьом дівчатам варто прислухатися до застережень поета.а вічна тема материнської любові? невже хтось байдужно прочитає рядки про неї? у нашім раї на землінікого кращого немає,як тая мати молодаяз своїм дитяточком малим —читаємо у вірші т. шевченка. скільки стоятиме світ, стільки будуть поети славити красу матері, славити її віддану жертовну любов до дитини. і марія, наймичка, «слєпая» завжди будуть викликати у людей пошану і співчуття.а тепер звернемося до громадянських мотивів творчості поета.нема на світі україни,немає кращого дніпра,а ви претеся на чужинушукати кращого добра,добра святого —дорікає шевченко своїм землякам. а наші сучасники також нерідко шукають «кращого добра» по закордонах, при цьому україну по шматках. і до сьогодні не знають своїх коренів, і погоджуються з тим, що ми — «моголи або слов'яни» — байдуже, -? би був прибуток. і тому й досі повторюємо за поетом сповнені болю й гіркоти слова: доборолась українадо самого краю.гірше ляха свої дітиїї розпинають.а поема «кавказ», на жаль, ще довго не втратить своєї актуальності. вона була написана у 1845 році, коли царська росія вела на кавказі загарбницьку війну. минуло багато-багато десятиліть — і що ми бачимо? а поки що течуть ріки,кривавії ріки! війна в чечні болем відгукується в серцях не лише мільйонів росіян, а і всіх тих, хто співчуває людському горю, людським нещастям. і течуть, течуть криваві ріки в горах переконалися ви в тому, що твори тараса шевченка органічно вписуються у сучасне життя? отож давайте частіше звертатися до «кобзаря», шукаючи в ньому відповіді на болючі питання сучасності, адже недаремно закликав поет: учітесь, читайтеі чужому научайтесь,й свого не що може бути найбільш «своїм», найбільш близьким, як не творчий спадок невмирущого кобзаря?

ответ:

объяснение:

после падения трои эней собирает товарищей и отправляется в морской поход. юнона, которая не любит энея за то, что тот является сыном венеры, спешит к богу ветров эолу и просит его уничтожить энея и всю его дружину. эол не может отказать молодой красавице и велит ветрам взбудоражить море, что они и делают. но нептун по просьбе энея (за немалую по тем временам сумму) укоряет ветрам и успокаивает море. между тем венера отправляется к зевсу с просьбой про опеку над еë сыном. зевс обещает венере, что пошлет еë сыну счастливую судьбу. ему, эней после долгих блужданий попадает в город карфаген, где царствует дидона, влюбляется, гостит и пирует у неë два года. это не нравится богу неба, грома и молний, всем миром зевсу. гневный бог посылает меркурия, приказывая ему разлучить влюбленную пару и уговорить энея продолжить плавание. эней задумывает уехать тайком от дидоны, но это ему не удаëтся. отъезжает только после бурной сцены с дидоной, которая после его отъезда поджигает костер из тростника, бросается в огонь и находит там смерть.

между тем на море вздымается буря. троянцы, спасаясь, причаливают к сицилийской земле, где их гостеприимно встречает король ацест. эней здесь устраивает поминки по своему отцу анхису. происходят игры, во время которых дарес вступает в поединок с энтелеем. за ходом соревнования присматривают боги с олимпа, причем венера просит зевса даресу, а бахус заступается за энтелея. но зевс запрещает богам вмешиваться в ход поединка. тогда юнона подсылает ирис к троянским женщинам, которых троянцы не взяли на пир, чтобы та посоветовала им поджечь троянские корабли, что они и делают. в отчаянии эней обращается с молитвой к богам, и дождь тушит . по наущению анхиса, явившегося во сне энею, троянцы отплывают из сицилии. венера вновь просит зевса о ниспослании счастливого плавания.

троянцы на море. поют песни о сагайдачном, о сечи. прибыв в кумскую землю, эней встречает ужасную сивиллу, которая гадает ему про дальнейшую судьбу. с ней герой спускается в ад, образ которого составляет третью часть поэмы. харон перевозит его через реку стикс. эней осматривает ад, видит разных грешников и во время путешествия встречает дидону и отца анхиса, после чего снова пускается в море. троянцы счастливо минуют остров царицы-волшебницы цирцеи, приезжают в страну латина, где изучают латинский язык и просят латина принять их в своей стране. латин устраивает в их честь пир и собирается даже отдать свою дочь лавису за энея. однако юнона не хочет этого допустить и посылает ведьму фурию, которая подстрекает против энея жену латина амату и рутульского царя турна. между троянцами и латинцами вспыхивает война. непосредственной причиной становится пес старой няньки, которого во времени охоты загрызли собаки троянцев. возмущенный эней отправляется за советом к эвандру, аркадскому королю, и просит у него . между тем венера добывает для него новое оружие у вулкана. эвандр даëт энею войско под предводительством сына палланта. начинается упорный бой, в ходе которого проявляют рыцарскую доблесть нис и евриал. в борьбе с более многочисленным сильным врагом оба погибают. в то время, когда между войсками энея и турна идут упорные схватки, на олимпе спорят боги. в бою погибает и паллант. в конце военные вожди, эней и турн, встречаются в поединке, в котором эней побеждает соперника.